ТЕОРІЯ трьох штилів :: Освіта

Вчення або класифікації літературних стилів («штилів») являє собою систему, розроблену Михайлом Васильовичем Ломоносовим ще в 18 столітті. У часи життя великого російського вченого і письменника це учення було першим за всю історію вітчизняного літературознавства.

Трохи біографії упорядника теорії трьох штилів

Народився Михайло Васильович ще в 1711 році в селі Денисівка і майже за 55 років свого життя і творчості відзначився в російській культурі як один з найперших вітчизняних вчених, що мали інтереси в багатьох наукових галузях.

Крім літератури, Ломоносова захоплювали природні досліди, хімія, фізика, історія, географія та астрономія. До речі, мало хто знає, що саме Михайло Васильович є першовідкривачем наявності атмосфери у планети Венера. Окрім визнання у власній країні, тоді ще колишньої Російської Імперією, і присвоєння рангу статського радника, професора хімії і дійсного члена Санкт-Петербурзької імператорської академії наук, Ломоносов також був почесним членом Королівської Шведської академії наук.

Крім теорії трьох стилів Ломоносова, яка була опублікована ще за його життя в «Російській граматиці», Михайло Васильович знаменитий такими гуманітарними працями, як «Коротке керівництво до риторики» і «Риторика», а також складанням правил російського віршування.

Про саму літературознавчої теорії

Дане вчення являє собою класифікаційну систему російської літератури, опубліковану в книзі «Міркування про користь книг церковних в російській мові». У його рамках вся риторика і поетика поділяється на три розділи - високий, середній і низький (його також називали простим).

При складанні своєї теорії Ломоносов грунтувався на створеному ще в елліністичному періоді вченні, що входить в розділ Елокуція. Греки поділяли жанри за ступенем інтенсивності використання риторичних засобів, яка і визначала відмінності ораторської мови і її розмовного аналога. Найменше до розмовної був близький «високий стиль» (або genus grande, genus sublime), не так сильно - «середній» (або genus medium, genus floridum) і практично збігався з розмовною мовою самий «простий» (genus tenue, genus subtile ).

Михайло Васильович систематизував російську мову і літературу за таким принципом:
- до високого штилю він відніс такі ж величаві й урочисті жанри, як ода, героїчні поема, трагедія і ораторська мова-
- до середнього - елегію, драму, сатиру, еклог і дружні твору-
- до низького або простому - комедію, письмовий жанр, пісню і байку.

За часів Ломоносова дана класифікація набула великого поширення. До речі, елліністичне вчення брали за основу не тільки російські вчені, а й давньоримські, середньовічні і Новоєвропейський люди науки. Наприклад, у своєму "Роздумах про красномовство» його описав і по-своєму удосконалив Ф. Фенелон.