ПИСЬМЕННИКИ еміграції

Література письменників емігрантів вихідців з Росії виникла незабаром після Жовтневої революції і донині існує як політичний противник літератури тоталітарного режиму. Але емігрантська література тільки візуально існувала окремо, насправді вона разом з літературою Росії являють собою неподільне ціле.

Емігранти першої хвилі (1918-1940)

Поняття «російське зарубіжжя» утворилося практично відразу після звершення Революції 1917 року, коли країну стали залишати біженці. У великих центрах поселення російських - Парижі, Берліні, Харбіні - сформувалися цілі міні-містечка «Росія в мініатюрі», в яких були повністю відтворені всі риси дореволюційного російського суспільства. Тут друкувалися російські газети, працювали університети і школи, писала свої праці інтелігенція, покинула батьківщину.

На той момент велика частина художників, філософів, письменників добровільно емігрувала або була вислана за межі країни. Емігрантами стали зірки балету Вацлав Ніжинський і Анна Павлова, І.Рєпін, Ф.Шаляпін, відомі актори І.Мозжухін і М. Чехов, композитор С.Рахманінов. В еміграцію потрапили також відомі письменники И.Бунин, А.Аверченко, О.Купрін, К. Бальмонт, І. Северянин, Б.Зайцев, Саша Чорний, О. Толстой. Весь цвіт російської літератури, отозвавшийся на страшні події революційного перевороту і громадянської війни, що відобразив звалилися дореволюційну життя, опинився в еміграції і став духовним оплотом нації. У незвичних умовах зарубіжжя російські письменники зберегли не тільки внутрішню, але і політичну свободу. Незважаючи на важке життя емігранта, вони не перестали писати свої прекрасні романи і поеми.

Емігранти другої хвилі (1940 - 1950)

Під час другої світової війни в Росії почався черговий етап еміграції, який був не такий масштабний, як перший. З другою хвилею еміграції країну залишають колишні військовополонені і переміщені особи. Серед письменників, які виїхали в той час з Радянського союзу виявилися В. Сінкевич, І.Елагін, С.Максимов, Д.Кленовскій, Б.Шіряев, Б.Нарціссов, В.Марков, І.Чіннов, В.Юрасов, яким доля готувала важкі випробування. Політична ситуація не могла не відбитися на світовідчуття літераторів, тому найпопулярнішими темами в їхній творчості стають страшні воєнні події, полон, кошмари терору більшовиків.

Емігранти третьої хвилі (1960-1980)

У третю хвилю еміграції Радянський союз переважно залишали представники творчої інтелігенції. Нові письменники-емігранти третьої хвилі були поколінням «шістдесятників», світогляд яких було сформовано у воєнний час. Сподіваючись на хрущовську «відлигу», вони так і не дочекалися корінних змін у суспільно-політичному житті радянського суспільства і після знаменитої виставки в Манежі стали залишати країну. Велика частина письменників емігрантів була позбавлена громадянства - В.Войновича, О. Солженіцин, В.Максимов. З третьою хвилею за кордон виїжджають письменники Д.Рубіна, Ю.Алешковскій, Е.Лимонов, И.Бродский, С.Довлатов, І.Губерман, А.Галич, В.Некрасов, І.Солженіцин та ін.