Діагностика вульвита у дівчаток

Вульвіт у дівчаток: симптоми і причини появи

Симптомами вульвита у дівчаток є свербіж і печіння в області вульви, набряклість і почервоніння статевих губ, навколишньої шкіри, виділення зі статевих шляхів. У запальний процес залучаються клітор, статеві губи, переддень піхви, зовнішній отвір уретри. Уповільнене і тривале запалення порушує погоджену функцію гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи. Появі вульвита сприяють анатомо-фізіологічні особливості статевих органів у дитячому віці. Проникненню інфекції сприяє зниження місцевого захисту, яка знаходиться в процесі становлення, недостатня бактерицидна функція шкіри, гормональний спокій.

Безпосередніми причинами вульвита у дівчаток виступають інфекції: неспецифічні (викликані умовно-патогенною флорою), вірусні, грибкові, специфічні (викликані гонококами, хламідіями, дифтерійної паличкою, мікобактеріями туберкульозу та ін.). Специфічні інфекції в дитячому віці можуть передаватися побутовим шляхом (при недотриманні гігієни, через місця загального користування та предмети догляду), у дівчат з сексуальним досвідом - статевим шляхом. Вульвіт у новонароджених дівчаток викликається зараженням через плаценту або інфікуванням при пологах під час проходження дитини через родові шляхи. Вульвіти і вульвовагиніти можуть викликати, надалі, порушення менструальної, статевої, репродуктивної функції.

Як здійснюється діагностика вульвита у дівчаток

Вульвіт у дівчаток в першу чергу діагностується педіатром, подальше діагностування та спостереження дівчинки здійснюється дитячим гінекологом. У діагностиці вульвита важливим моментом є вивчення супутніх захворювань і скарг. Діагноз захворювання ставиться на підставі даних візуального огляду, огляду за допомогою інструментів (вагіно- і вульвоскопія), мікроскопії мазка, зіскрібка, бактеріологічного посіву виділень на мікрофлору і чутливість до антибіотиків.

При підозрі на специфічну інфекцію проводяться дослідження зіскрібків методом полімерної ланцюгової реакції (ПЛР). Обов`язково досліджуються загальні властивості сечі, крові, цукру крові, загальний і аллергенспеціфіческіх IgE, виконується аналіз на бакпосев сечі, робиться зішкріб на ентеробіоз, досліджується кал на дисбактеріоз і на яйця гельмінтів. У деяких випадках потрібна консультація дитячого ендокринолога, алерголога, гастроентеролога.