12 законів бізнесу :: Підприємництво

Всі види соціальних організацій чимось схожі і чимось відрізняються. Це не дивно, адже вони складаються переважно з людей, що мають різні характер і темперамент. У ході історичного процесу сформувалися певні закони, які оптимізують людську діяльність в рамках бізнесу. Розглянемо основні з них.

Інструкція

Закон осмислення нової інформації: чим більше знань з певної теми маєш, тим швидше буде відбувається засвоєння нового матеріалу. Відповідно, кваліфікацію співробітників необхідно постійно підвищувати.

Закон дохідливості повідомлення: чим різноманітніше буде подається матеріал (таблиці, схеми, відео тощо), тим вище буде дохідливість.

Закон установки: в будь-якому інформаційному повідомлення людина чує насамперед те, що він налаштувався почути. Тому спочатку будь-якої наради необхідно визначати головну мету.

Закон стійкості інформації: інформація, отримана в першу чергу завжди буде більш достовірною, ніж вторинна. Отже, доводити нові відомості до співробітників слід максимально швидко.

Закон оптимального завантаження: кожна людина володіє певною нормою роботи, виконуючи яку він досягне максимально високих результатів. Великий обсяг здатний налякати співробітника, малий - змушує байдикувати.

Закон змагальності: розвиваючи дух суперництва між окремими працівниками чи підрозділами ефективність роботи підприємства підвищується.

Закон демократизму: дозволяючи співробітникам брати участь в управлінні компанією, ви можете помітно підвищити трудову мотивацію. Крім цього, більшість працівників почнуть більш творчо підходити до процесу, підвищиться відповідальність і зацікавленість у результатах.

Закон системності управлінських рішень: управлінське рішення, незалежно від масштабу і складності, має бути всебічно опрацьовано та проаналізовано.

Закон соціальної гармонії: розвиваючи соціальну культуру всередині фірми, ви збільшите продуктивність і ефективність роботи.

Закон досягнення ефективності: будь-яку ціль підприємства потрібно досягати максимально ефективним шляхом.

Закон наукової обгрунтованості: будь-які управлінські рішення повинні ґрунтуватися на застосуванні наукових підходів і методів.

Закон своєрідності: у будь-якій організації є структура, використання яке дозволяє досягти максимально ефективних результатів.