Що за формат blu ray і чим він відрізняється від інших

Оптичні носії перших поколінь

Значним стрибком у розвитку носіїв даних стали так звані оптичні носії, більше відомі як компакт-диски, які практично повністю витіснили магнітні дискети. Концептуально вони представляли собою поліпшену версію звичних з дитинства вінілових пластинок, тільки замість звукових доріжок на них записувалися нулі і одиниці, які зчитувалися НЕ голкою, а тонким лазерним променем. Завдяки тому, що промінь лазера набагато тонше голки, стало можливим записати на один двенадцатісантіметровий диск до шестисот мегабайт даних. Компакт-диски були першим поколінням оптичних носіїв. Пізніше в продаж надійшли пристрої для самостійної запису даних на такі диски і самі CD з можливістю перезапису.

Представник другого покоління - DVD володів більш щільною структурою поверхні, ніж компакт-диски. Можливість більш продуктивно використовувати площу диска з`явилася, завдяки тому, що був сконструйований генератор лазерного променя з меншою довжиною хвилі, тобто більш тонкий. В результаті на диск тій же площі можна було записати значно більше інформації. Навіть на одношаровий DVD містилося близько 4,5 гігабайт даних, а винахід багатошарових двосторонніх дисків дозволило записувати до 16 гігабайт на один диск.

Наступним етапом розвитку оптичних носіїв став формат HD DVD, тобто DVD високої чіткості. На відміну від попередніх типів носіїв при записі і читанні HD DVD використовувався не червоний, а фіолетовий лазер, довжина хвилі якого була ще менше, тому на одношаровий диск діаметром 12 сантиметрів вийшло записати близько 15 гігабайт даних.

Переваги Blu-Ray

Як і HD DVD формат Blu-Ray відноситься до третього покоління оптичних носіїв. Він був розроблений компаніями, конкурувати з виробниками HD DVD. У випадку з Blu-Ray використовувався все той же синьо-фіолетовий лазер, що і в пристроях HD DVD, однак суттєва відмінність полягала у самому диску. Всі три покоління оптичних носіїв представляли собою полікарбонатну основу, на яку наносився спеціальний шар, який служив для запису і зберігання даних. Цей шар був нестійкий до механічних пошкоджень, що часто призводило до псування дисків через подряпини або бруду. У 2004 році був винайдений принципово новий тип полімерного покриття, який захистив диски Blu-Ray від механічних впливів, зробивши їх набагато міцніше і довговічніше. Крім того, це дало можливість зменшити товщину захисного шару в шість разів, що, в свою чергу, дозволило записати на один диск близько 25 гігабайт.

Ці інновації призвели до того, що практично всі кінокомпанії до 2008 року перейшли на формат Blu-Ray, а виробник HD DVD відмовився розвивати технологію, щоб уникнути «війни форматів». На додаток до всього у форматі Blu-Ray використовувалися більш досконалі технології захисту від нелегального копіювання, що, звичайно, стало додатковим аргументом для основних споживачів подібних носіїв - кінокомпаній.