ЩО таке заборонені сайти

Заборонені сайти і реєстр для них - давно необхідна міра, щоб убезпечити в першу чергу неповнолітніх від інформації не для їхніх очей. У цей список можуть потрапляти сайти досудового, якщо містять інформацію, що суперечить законодавству РФ, а також за рішенням суду.

Причини заборони сайтів

Список заборонених тематик для сайтів максимально короткий - дитяча порнографія, пропаганда наркотиків і інших речовин, заклики до суїциду і тероризму. Це той джентельменський набір, який збирає для небажаного обговорення людей, підносячи поганий урок.

За рішенням суду же може бути закритий, напевно, будь-який сайт, головне щоб докази були вагомі, і тематику можна було прив`язати до законів країни. При цьому відбувається не повне закриття сайту, а лише внесення адреси домену .ru в чорний список у інтернет провайдерів на території Росії. Прикладом провайдера може бути Ростелеком.

Списки із забороненими сайтами оновлюються щодня. Так можуть зариватися неугодні торрент-трекери, сайти з порнографією, політично небажані портали та інші сайти. В руках держави це сильна зброя для заборони непотрібної інформації. При заході на один із заборонених адрес, вам показується сторінка з інформацією, коли цей сайт був внесений до єдиного державного реєстру.

Що роблять, якщо сайт заборонили

Але все-таки є способи для обходу цих заборон провайдерів. Людина, яка повинна потрапити на такий сайт може скористатися анонімним браузером Tor Project на основі Mozilla Firefox, анонімайзером або проксі-сервером. Всі ці технології тим чи іншим чином допомагають вам підмінити адресу сайту. Тобто ви звертаєтеся до незаборонених адресою сайту, а він у свою чергу віддає вам інформацію забороненого. Тобто через інший сайт ви переглядаєте потрібний.

Ці технології дуже старі, але, тим не менш, все ще працюють. Можливо, це теж служить певним захистом від дітей. Вони навряд чи розберуться з тим, що і як потрібно зробити, а ось доросла людина отримати доступ зможе. Складання чорних списків сайтів практикується не тільки в Росії, але і в інших країнах. А деякі з перерахованих вище заборон є міжнародними.

У нас в країні все не так вже і погано з доступом до інформації та інтернетом зокрема, так, наприклад, в Китаї за мережевою активністю людей стежать державні служби. Деякі сайти після внесення в єдиний реєстр втрачають дуже багато відвідувачів і якщо є можливість довести безпеку, то сайт повертають до загального доступу, така практика вже є. Також дуже часто сайти з одного домену переносяться на інший, щоб всі користувачі знову якийсь час могли його відвідувати до наступного заборони.