Коли з'явився орден "знак пошани" і кого їм нагороджують

Як з`явився орден «Знак Пошани»

У середині тридцятих років минулого століття в Радянському Союзі широко поширився трудовий ентузіазм мас. Уряд СРСР задумалося про те, яким способом можна було стимулювати народ і мотивувати його на трудові досягнення. Грошові премії - лише один із способів для створення трудової мотивації. Не менш важливим стимулом стало прагнення трудящих отримати високу державну нагороду - орден «Знак Пошани».

Даний орден Президія Верховної Ради СРСР заснувала 25 листопада 1935. У відповідній постанові говорилося, що «Знак Пошани» вручається окремим громадянам і цілим колективам, що продемонстрував найвищі показники в промисловості, сільському господарстві, в інших галузях економіки.

Орденом передбачалося нагороджувати також за заслуги в науковій та дослідницькій діяльності, за досягнення в культурі і спорті, а також за активну участь у справі підвищення обороноздатності країни.

На овальному ордені були зображені робітник і колгоспниця. Цей образ був відображенням руху суспільства вперед, до світлого будущему- він уособлював звільнений від гноблення працю. В руках фігурок художник помістив прапори з гаслом, кличуть пролетарів до об`єднання. У верхній частині композиції розташовувалася червона зірка і позолочені літери «СРСР», а внизу була напис «Знак Пошани».

Нагорода за трудову доблесть

У числі тих, хто був першим удостоєний цієї високої урядової нагороди, був А. Тіллябаев, голова одного з колгоспів, розташованого поблизу Ташкента. Його заохотили за успіхи в справі підвищення врожайності бавовняних культур і за проявлений при цьому трудовий героїзм («Ордени та медалі СРСР», Г.А. Колесников, А.М. Рожков, 1983).

Одним з перших колективів, які отримали орден «Знак Пошани», був металургійний цех Макіївського заводу імені Кірова. Робочі цеху перевиконали планові показники і продемонстрували високу організацію виробництва при здійсненні важливих завдань держави.

До початку війни з Німеччиною орденом було нагороджено більше чотирнадцяти тисяч трудівників.

У роки війни з німецьким фашизмом орден був вручений десяткам тисяч трудівників тилу, які своєю героїчною працею, а іноді й ціною життя допомагали фронту. Найбільше нагороджених дав Урал, Сибір, Закавказзя, Казахстан і Середня Азія. У цих регіонах було в роки війни зосереджена значна кількість промислових і сільськогосподарських підприємств. До моменту розпаду радянської держави орденом було нагороджено понад півтора мільйонів чоловік і колективів трудящих.