Творці прекрасного
«Ім`я Рози» (Der Name der Rose, режисер Жан-Жак Анно, 1986) - трактат великого Арістотеля про комедії, єдиний у світі екземпляр якого зберігається в таємному відділі великої монастирської бібліотеки. Книга стає джерелом злочинів і смертей, розслідувати які судилося францисканському ченцю Вільяму Баскервільскій (у виконанні Шона Коннері) і його помічнику, послушнику Адсону (Крістіану Слейтер). Фільм створено в жанрі історичного детективу, візуально красивий і видовищний, і всі герої немов зійшли з картин художників тієї епохи. У ньому трохи філософських і релігійних міркувань, в достатку середньовічних звичаїв і подій, а робота священиків з фальсифікації світовій історії показана в дивовижному натуралізмі.
«Лопе де Вега: Розпусник і спокусник» (Lope, режисер Андруша Уеддінгтон, 2010) - без чого, крім воєн, не міг прожити народ у Середньовіччі, так це без видовищ. Великі художники, поети і драматурги творили епоху і Європу не менше, ніж королі-завойовники. Змішати трагедію з комедією було в ті часи не меншим злочином, ніж богохульнічать, але завдяки талантам Лопе - і віршованим і любовним, - всесвітньої історії якось довелося з цим змиритися. Для свого часу він був надто стрімкий і сповнений постійних змін і для режисера Андруша Уеддінгтон було важливо саме це. Мабуть, не варто шукати в цьому фільмі ні достовірної біографії, ні легкості любовної історії, знайомої за старим телефільму «Собака на сіні», знятому за однією із п`єс плодовитого драматурга. Фільм Андруша Уеддінгтон хороший тим, що простий і знятий без стереотипи про той час і поетів. Хоча любові і романтичної поезії в ньому предосить.
«Привиди Гойї» (Goya`s Ghosts, режисер Мілош Форман, 2006) - герої фільму - це люди, немов зійшли з картин великого живописця. Ті, за чиїми долями він слідував, і чиї обличчя там і тут зустрічаються в його полотнах і олівцевих начерках. Священик Лоренцо (у виконанні Хав`єра Бардема) і прекрасна Інес (Наталі Портман) вперше побачили один одного на портретах, в майстерні Майстри Франсиско Гойї (Стеллан Скарсгард). Мить, і ось їхні долі вже переплелися: недремне інквізиція, підозрюючи інакомислення і в тарілці з`їденої курки, а не свинини, схопила дівчину, і навіть хтивий священик єзуїт не зміг її врятувати і змушений був тікати з Іспанії. Минуло 15 років, Франція окупувала Іспанію, вирізаючи і вішаючи сопротивляющихся, ґвалтуючи мирне населення, знищуючи інакомислення, а й скасовуючи інквізицію на своєму шляху. Герої знову зустрічаються. Вони не прекрасні, як і світ, що оточує їх. І лише оглухлі Гойя дає надію, запам`ятовуючи у своєму безсмертному начерку смерть на ешафоті і новонародженого немовляти на руках безуміци.
Лицарі і Прекрасні дами
«Хоробре серце» (Braveheart, режисер Мел Гібсон, 1995) - Мел Гібсон взяв за основу фільму історію легендарного національного шотландського героя Вільяма Уоллеса, що воював з англійцями, і постарався вмістити в свій фільм всі можливі уявлення про епоху, про героїзм, про любов до Прекрасну Даму, про прагнення нескорених нечисленних народів до Свободи. Серед гною, бруду, битв, гуркіт мечів і ножів, впиваються в горло ворогів, жінок і дітей, народжувалася нечисленна але велика волелюбна нація. І вона народилася, оскільки згуртувала її життя, а потім і смерть національного героя.
«Історія лицаря» (A Knight`s Tale, режисер Брайан Хелгеленд, 2001) - один з небагатьох фільмів про епоху Середньовіччя, знятий з хорошим почуттям гумору, вишуканою іронією в жанрі романтичної історичної казки. Хлопчик з бідної недворянських сім`ї, одного разу надівши обладунки господаря, виграє лицарський турнір. З цього починаються його пригоди, перемоги в турнірах і любові, а також заводяться підступні вороги. Цей фільм став однією з перших справжніх акторських удач для талановитого Хіта Леджера, який тут справжній Лицар без страху і докору.