КУЛЬТУРА як знаково-семіотична система

Культура - це те, що відрізняє суспільство людей від світу тварин. Вона є штучною середовищем, яке створюється за допомогою мислення, мови і символів. У культурі відображені норми поведінки, цінності і мораль. Все це виражається в матеріальних носіях, одним з яких є знак.

Вузликове письмо в Стародавньому Китаї використовувалося для передачі інформації ще до появи ієрогліфів.

Інструкція

Дослідженням знакових систем займається семіотика. Її метою є з`ясувати, як саме та чи інша сукупність знаків реалізує уявлення культурної області. Під знаком розуміється будь-який матеріальний предмет. Він може замінити собою інший предмет, інформацію або знання про що-небудь. Знаком може бути явище і подія.

Культура це відображення наступних видів знакових систем:
- природні знаки (наприклад, знаком вогню є дим) -
- функціональні знаки (несуть інформацію про діяльність людини) -

- іконічні знаки (знаки-образи поширені в живописі, літературі, скульптурі) -
- конвенціональні або штучно створені знаки (наприклад, шкільний дзвінок) -
- сигнали (наприклад, кольору світлофора) -

- індекси (компактні умовні позначення предметів, ситуацій) -
- символи (вказуючи на об`єкт, несуть про нього додаткову інформацію) -
- мови (вербальний, письмовий).

Культура представлена двома сферами: матеріальної та нематеріальної. До першої належать символи, звичаї, правила, абстракції. Другу складають предмети: комп`ютери, вузликове письмо, смокінги і т.п. Обидві вони здійснюють інформаційну функцію. Тому культура - це процес створення, упорядкування та подальшої передачі інформації. У широкому сенсі, культурне суспільство - це суспільство інформаційне.

Одне з основних понять семіотичної концепції культури - культурний код. Це культурна пам`ять. Спосіб збереження і передачі інформації з покоління в покоління. Залежно від культурного коду існують 3 глобальних виду культури: дописемних, письмова, екранна.

Дописемних культура склалася і функціонувала в епоху усної традиції. Тоді знання виражалися у формі усних життєвих історій, оформились пізніше як міф, легенда чи переказ. Основний культурний код цієї епохи - міф. Його важлива особливість в поєднанні фантазії з реальними знаннями. Світ у міфі не ділиться на реальний та ірреальний. Людськими якостями в міфах наділені природні явища та прояви стихії.

Письмові культури з`явилися як результат розвитку писемності. У зв`язку з удосконаленням знарядь праці, ускладненням соціального будови суспільства формувалися нові види знаковою діяльності. До них можна віднести писемність, креслення, рахунок і т.д.

Кіно стало синтезом багатьох художніх можливостей різних мистецтв. У ньому знайшли відображення живопис, література, музика, театр. З одного боку воно зобов`язане своєю появою всіх попередньої історії культури. З іншого - технічному прогресу. Кіно породило масову культуру. При цьому саме воно дало можливість відобразити реальні факти. Завдяки документальному кіно людина має адекватне уявлення про багатьох явища і події.