Що ж таке патологічна брехливість?
У медико-психологічної літературі термін «патологічна брехливість» був описаний ще на початку двадцятого століття. Ингода подібне психічне відхилення називають «Міфоманія» (термін був позначений французьким ученим-психологом Ернестом Дюпре) або «синдромом Мюнхгаузена».
Для звичайної людини брехня - це навмисно оголошене твердження, що не відповідає істині. Але, як би дивно це не звучало, патологічний брехун бреше без будь-якої на те причини, просто так. Неправду зазвичай легко викрити, але це не бентежить брехуна, адже він твердо впевнений у правдивості сказаної інформації.
Патологічну брехливість слід розглядати як частину базового психологічного розладу особистості, ніж окремо виділене захворювання. Потрібно зауважити, що даний розлад один з найбільш спірних предметів в сучасному світі психології.
Причини відхилення.
Більшість вчених сходяться на думці, що подібний тип особистості виникає в результаті психіатричного захворювання або вкрай заниженої самооцінки. Часто патологічний брехун намагається зробити якесь враження на оточуючих, але занадто вживається в роль.
Найчастіше подібний синдром виникає у людей, які отримали психологічну травму ще в дитинстві. Ось лише кілька можливих причин формування міфоманії в період дорослішання: проблеми у спілкуванні з протилежною статтю, відсутність уваги з боку батьків, постійна критика з боку інших людей, нерозділене кохання і т.д.
Вельми часто подібний розлад виникає вже у свідомому віці в результаті черепно-мозкової травми.
Патологічна брехня - вроджений недугу?
Ще одну дуже суперечливу, але від цього не менш цікаву гіпотезу висунули американські вчені - патологічними брехунами не стають, ними народжуються. В результаті досліджень, було доведено, що мозок людини з «синдромом Мюнхгаузена» вельми сильно відрізняється від мозку звичайної людини.
У корі головного мозку патологічних брехунів на 14% зменшено обсяг сірої речовини (нейронів) і в середньому на 22% збільшено обсяг білої речовини (нервових волокон). Ці результати також доводять, що стан лобової частини мозку відіграє роль у цій та багатьох інших психологічних характеристиках особистості.