Де мешкає єнотовидний собака

Природне місце існування для єнотовидного собаки

Єнотовидний собака родом зі Східної Азії, і спочатку мешкала в Північно-Східному Індокитаї, в Китаї, Кореї, Японії та В`єтнамі. Поступово середовище її проживання перемістилася в Росію, в ліси Уссурійського краю, тому нерідко єнотовидного собаку називають в Росії Уссурийским єнотом.

Єнотовидний собака любить воду і добре вміє плавати, тому селиться вона поблизу води. Мешкати може не тільки в долинах річок, а й в заболочених низинах і старицях, поблизу озер і боліт, біля моря. Її гарні навички в плаванні дозволяють їй на мілководді полювати на рибу і дрібних водних мешканців. У Греції тому називають її рибоїди або собакою-рибалкою. За величиною єнотовидний собака порівнянна з собакою звичайної, видають лише короткі лапи, зростанням вона з песця. Дуже сильно нагадує єнота-полоскуна, але смуги на хвості відсутні.

Єнотовидний собака, незважаючи на грубість свого хутра, відноситься до хутровим звірам, над її хутром проводяться селекційні роботи, щоб поліпшити його якість. Для цього в деяких країнах єнотовидний собака розводиться в неволі, як хутровий звір. У Фінляндії в результаті цих робіт вже отриманий унікальний хутро, званий фінським єнотом.

Акліматизація єнотовидного собаки

З 1929 року і по 1957 рік у адміністративні одиниці колишнього СРСР була ввезена популяція, яка становила більше 10 тисяч голів єнотовидних собак. Робилося це з метою поліпшення якості хутра за рахунок зміни харчування та навколишнього середовища. Незважаючи на невибагливість і всеїдність, прижилися єнотовидні собаки в основному на територіях з найбільш м`якими зимами, а потім звідти розселилися в Швецію, Фінляндію, Польщу, Румунію, Німеччину та Чехію.

В результаті природної акліматизації єнотовидний собака поширена зараз на великих територіях. Зокрема, велике поголів`я населяє Україну. Серед промислових тварин Росії та України єнотовидний собака не на останньому місці, так як їх хутро досить високої якості і має водовідштовхувальні властивості. Єнотовидний собака в місцях свого проживання приносить користь, поїдаючи дрібних гризунів: кротів, ховрахів і мишей, а також комах: медведок, хрущів, довгоносиків, хлібних жуків.

Умови проживання в середній смузі не дозволяють цьому звірку рити звичні нори біля річок, в яких вони як правило мешкають на своїй батьківщині. Тому у нас єнотовидні собаки пристосувалися будувати щось на зразок гнізда, жити в центрі кущів верби або влаштовувати гнізда в вимоїнах під вербовими корінням.

У Росії і на Україні зими м`якше, ніж на батьківщині цих тварин, і тому нерідко єнотовидний собака не залягає тут на зиму в сплячку. Дрімотний стан може тривати кілька днів, в період хуртовин та сильного морозу.