КЛІНІЧНІ прояви та діагностика бактеріального вагінозу

Бактеріальний вагіноз, також відомий як дисбіоз (дисбактеріоз) піхви - поширене гінекологічне захворювання, викликане порушенням балансу вагінальної мікрофлори. При вагинозе знижується кількість лактобактерій, їх місце займають умовно-патогенні мікроорганізми. Основна причина розвитку захворювання не встановлена, але виявлено понад десяти сприяючих чинників, в числі яких - порушення гормонального балансу, зниження імунітету, зміна статевого партнера, перенесені захворювання.

Симптоми бактеріального вагінозу

Головний симптом вагінозу, який найчастіше змушує жінок звертатися до гінеколога - рясні однорідні виділення білого або сірувато-білого кольору. На початкових стадіях захворювання виділення можуть мати слабкий неприємний запах або не пахнуть взагалі. Якщо ж вагіноз прогресує, виділення стають зеленими, липкими або пінистими, з`являється виражений неприємний запах, що нагадує запах зіпсованої риби. Перед менструаціями або після статевого акту кількість виділень збільшується.

Свербіж і печіння в піхву для бактеріального вагінозу характерні не у всіх випадках, часто неприємні відчуття з`являються після статевого акту через механічного подразнення стінок піхви. Почервоніння і набряк зовнішніх статевих органів також виникають рідко, зазвичай це відбувається на пізніх стадіях захворювання внаслідок впливу надлишкових виділень.

Рідше зустрічаються такі ознаки, як слабкі болі внизу живота, порушення менструального циклу, патологічні зміни шийки матки.

Безсимптомна форма захворювання зустрічається, за різними даними, в 25-50 відсотках випадків захворювання. У цьому випадку клінічних ознак вагінозу немає, виявити захворювання можна тільки за допомогою лабораторних методів діагностики.

Діагностика бактеріального вагінозу

Для встановлення діагнозу фахівці використовують переважно 4 діагностичних критерію, також відомих як критерії АМСЕЛІТ:
- патологічні виделенія-
- пониження кислотності влагаліща-
- позитивний амінною тест
- наявність «ключових клітин».

Кислотність внутрішнього середовища піхви визначається за допомогою індикаторного паперу з нанесеною шкалою - у разі вагінозу показник перевищує нормальне значення (в нормі рН коливається від 3,8 до 4,5, при вагинозе рівень рН вище 4,5). Оцінка кислотності не проводиться під час менструацій і протягом доби після незахищеного статевого акту, щоб уникнути хибнопозитивних результатів.

Амінний тест вважається позитивним, якщо при взаємодії вагінального виділення з гідроксидом калію виділяються летючі речовини з неприємним запахом, схожим на запах тухлої риби - аміни.

«Ключові клітини» виявляються при мікроскопічному дослідженні вагінальних виділень і являють собою клітини вагінального епітелію, до поверхні яких прикріплюються колонії мікроорганізмів.

Для постановки діагнозу «бактеріальний вагіноз» необхідна наявність як мінімум трьох з чотирьох діагностичних ознак.