Особливості розвитку мовлення у дітей молодшого віку

Особливості розвитку мовлення в дошкільному дитинстві

Розвиток мовлення дитини відбувається одночасно з розвитком мислення і пов`язане з ускладненням діяльності та спілкування з оточуючими людьми. Відповідні голосові реакції у дітей першого року життя являють собою підготовчий етап розвитку мови. З трьох місяців дитина починає повторювати почуті звуки: гукає («кхи», «ги», «аги»), гулит (виспівує голосні звуки («а-а-а», «е-е-е»).

З другого півріччя з`являється лепет («ба-ба-ба», «ма-ма-ма», «тя-тя-тя»). Лепет вже контролюється слухом малюка. Дорослій необхідно домагатися від дитини вміння повторювати запропоновані звуки. З цього віку наслідування стане найважливішим засобом оволодіння мовою.

До кінця першого року в мові дитини з`являються склади, вимовлені разом, - слова. До року малюк повинен вміти говорити близько 10 слів (в т.ч. простих: «ав-ав», «ду-ду» та ін.). Спочатку окреме слово має для дитини сенс пропозиції. Цей період триває приблизно до півтора років. Потім діти починають використовувати двухсловние фрази, а пізніше і трехсловние.

Мова дитини раннього віку уривчаста, містить у собі, крім слів, жести, міміку, звуконаслідування. Поступово мова стає все більш зв`язковою. Більш часте і різний спілкування дитини з дорослими і однолітками створює сприятливі умови для розвитку мови (розширюється словниковий запас).

Діти трьох років тільки починають опановувати умінням складно викладати свої думки, їм стає доступна діалогічна мова (відповіді на питання). Малюки ще допускають багато помилок при побудові пропозиції.

У середньому дошкільному віці величезна розвиваюче вплив робить активізація словника. Дитина починає вживати в мові прикметники, прислівники. З`являються перші умовиводи, узагальнення. Дитина частіше користується підрядними реченнями, з`являються придаткові умови («Заховав машинку, яку тато купив»).

У цьому віці на питання діти воліють відповідати коротко. Часто замість самостійної формулювання відповіді вони використовують формулювання питання в позитивної формі. Структура мови ще не зовсім досконала (часто пропозиції починаються з союзів: «тому що», «коли»). Діти можуть скласти невеликі розповіді за картинкою, але частіше вони копіюють зразок дорослого.

У дітей старшого дошкільного віку розвиток мови досягає досить високого рівня. Діти можуть формулювати питання, виправляти і доповнювати відповіді товаришів. З`являється вміння відрізняти головне від другорядного. Дитина вже досить послідовно становить описові та сюжетні розповіді. Ще недостатньо розвинене вміння передавати в розповіді своє емоційне ставлення до описуваних явищ або предметів.

Завдання навчання зв`язного мовлення

Дітей раннього віку вчать висловлювати прохання словом, відповідати на запитання дорослих («Хто це?», «Який він?», «Що робить?»). Також спонукають частіше звертатися до дорослих і однолітків з різних приводів.

У молодшому дошкільному віці слід виховувати в дитині потребу ділитися враженнями, розповідати про те, що зробив. Також необхідно виховувати звичку користуватися простими формами етикету (вітатися, прощатися, дякувати, вибачатися).

У середньому дошкільному віці дітей привчають відповідати на питання і задавати їх. Підтримують прагнення розповісти про те, що спостерігав, переживав. На цьому етапі розвитку триває освоєння правил етикету (потрібно вчити дитину відповідати по телефону, зустрічати гостей, не втручатися в розмову дорослих).

У старшому дошкільному віці вчать більш точно і повно відповідати на питання, слухати і при цьому не перебивати співрозмовника, не відволікатися. Слід заохочувати спілкування дітей з приводу речей, які не перебувають в даний момент в поле зору (про прочитані книги, переглянуті фільми). Діти старшого віку мають володіти різними формами мовного етикету і вживати їх без нагадування.