ЯКІ хвилі вловлює телевізор :: Фото та відеотехніка

Аналогові телевізійний сигнал має ширину в кілька мегагерц, тому діапазони довгих, середніх і коротких хвиль для нього занадто вузькі. Для передачі таких сигналів використовують як мінімум ультракороткі хвилі. Не змінилася ця ситуація і з переходом на цифрове телебачення.

Інструкція

Діапазони хвиль, відведені для телевізійного мовлення, різняться в різних країнах. У Росії для аналогового мовлення на метрових хвилях прийнятий стандарт D, який передбачає 12 каналів. Першому з них відповідає частота в 49,75 МГц для передачі сигналу зображення і в 56,25 МГц - для передачі сигналу звуку. В останньому ж з них зображення і звук передаються, відповідно, на частотах в 223,25 і 229,75 МГц. Передачі на дециметрових хвилях раніше велися не у всіх містах, а сьогодні - практично в кожному. Частоти каналів в цьому діапазоні встановлені стандартом K. На першому з них, що носить номер 21, для сигналів зображення і звуку передбачені частоти в 471,25 і 477,75 МГц. Останнім же каналом діапазону спочатку був 41 (631,25 і 637,75 МГц), потім 60 (783,25 і 789,75 МГц), а сьогодні таким є канал з номером 69 (855,25 і 861,75 МГц). Модуляція сигналу зображення амплітудна, звуку - частотна. Уважний читач вважатиме, що у всіх випадках різниця між частотами для передачі зображення і звуку становить 6,5 МГц. В інших країнах ця різниця може відрізнятися, складаючи, наприклад, 5,5 МГц (стандарти B і G).

Між каналами 5 і 6, а також 12 і 21 є великі проміжки. Влаштовувати телевізійне мовлення на що потрапляють в ці проміжки частотах в ефірі не можна - це може перешкодити радіомовлення та іншим видам зв`язку. Але на них можна віщати по кабелю, що сьогодні часто і практикується. Спочатку телевізори були нездатні працювати в цих діапазонах - були потрібні приставки. Тепер же приймати ці канали, що отримали номери від S1 до S40, практично всі телевізори можуть самостійно. Різниці частот для передачі сигналів зображення і звуку на цих каналах також відповідають прийнятим в країні стандартам.

Цифрове телевізійне мовлення ведеться на частотах в межах існуючого дециметрового діапазону, тому антени можна використовувати вже наявні. Тільки між антеною та телевізором необхідно помістити приставку-декодер, або використовувати телевізор із вбудованим декодером. Але завдяки стисненню в цифровому мовленні можливе введення так званих мультплексов, коли по одному частотному каналу віщають кілька телевізійних. У стандарті DVB-T2 стиск ще ефективніше, ніж в DVB-T. Для мовлення по кабелю використовуються стандарти DVB-C і DVB-C2.

У супутниковому телебаченні використовуються діапазони частот, відповідних одиницям і десяткам гігагерц. Раніше воно було також аналоговим, але частотна модуляція використовувалася і для передачі сигналів зображення. Тепер супутникове мовлення ведеться в тих же діапазонах, але з використанням цифрових стандартів, зокрема, DVB-S і DVB-S2.