Порада 1: країни, з яких немає екстрадицію злочинців

Що таке екстрадиція

Екстрадиція (від латинських слів ех - «з, поза» і traditio - «передача») означає арешт і примусове повернення додому громадян, які вчинили на батьківщині якийсь злочин і втекли за кордон. Застосовується вона також щодо підозрюваних та засуджених до позбавлення волі, будучи однією з форм, використовуваних державами у боротьбі зі злочинністю. Всі випадки екстрадиції відбуваються за участю не тільки прокуратури, суду, поліції та інших правоохоронних органів, а й Національного бюро Інтерполу.

Чи обов`язкова екстрадиція?

На словах практично всі держави активно борються зі злочинністю. Насправді все відбувається не настільки гладко, оскільки головною умовою екстрадиції вважається офіційний договір. Відсутність його, як, скажімо, у Росії і США, стає вагомою підставою для відмови видати злочинця на батьківщину.

Фахівці міжнародного права підкреслюють, що підписання договору зовсім не обов`язок, а право. Вплинути ж на рішення здатне багато чого. Наприклад, погані відносини між президентами. Саме тому повного списку країн, з яких взагалі немає екстрадиції, не існує. Однак відомо, що майже всі, включаючи Росію, конституційно забороняють екстрадувати тільки своїх громадян, судять їх вдома.

Багатьом, напевно, пам`ятна трапилася в 1970 році трагічна історія захоплення радянського літака і викрадення його до Туреччини батьком і сином Бразінскасамі. Тоді радянський уряд наполегливо і неодноразово вимагало екстрадиції викрадачів і вбивць, але всякий раз отримувало відмову тільки через відсутність договору.

В даний час у Росії підписано 65 угод з країнами, також входять у систему Інтерполу. При цьому домовитися з ще 123 представниками цієї міжнародної системи росіянам поки не вдалося. Серед «відмовників», зокрема, фігурують США, Великобританія, Венесуела, Білорусія, Україна, Китай, Швеція, Ізраїль, Японія, Польща та інші. Тобто, теоретично всі ці сто з гаком країн цілком можуть проігнорувати прохання російської влади у видачі злочинців-втікачів, часто так і поступаючи. Втім, як і навпаки.

Договір в запасі

Іноді трапляється, що екстрадиція відбувається поза договору. Відомий випадок, коли Ізраїль все ж захотів видати Росії Шумшума Шубаева, якого шукали за скоєння жорстокого вбивства в Кисловодську. Але зробив він цей жест лише після обіцянки повернути Шубаева після суду в ізраїльську в`язницю. До слова, видали ізраїльтяни Боснії і Герцеговині та звинуваченого в масових вбивствах під час Громадянської війни колишнього сербського військовослужбовця Олександра Цветковича.

Зрозуміло, у медалі є й інша сторона, в екстрадиції відмовляють і при чинному договорі. Підставами можуть бути недостатня доказова база злочину-політична, а не кримінальна підгрунтя запроса- надання людині політичного убежіща- жорстоке поводження в тюрьмах- наявність тортур і страти.

Ще далі пішла Японія, здатна ігнорувати запити тільки на тій підставі, що вони робляться на втекли до них етнічних японців. Саме так сталося при спробі Перу екстрадувати з Токіо колишнього президента своєї країни Альберто Фухіморі.

Земля обітована

Багато злочинців, особливо багаті, не завжди ховаються в Англії, Швеції чи Ізраїлі, які не видають їх рідним країнам або ж видають, але з величезним трудом. Нерідко для укриття вони вибирають так звані офшорні зони або економічно слаборозвинені і тому особливо гостинні держави Азії та Центральної Америки. До останніх, зокрема, відносяться вже згадана Камбоджа, а також Беліз, Гайана, Нікарагуа, Тринідад і Тобаго, острови Теркс і Кайкос і їм подібні. Їх не має достатніх ресурсів економіка сильно зацікавлена в припливі іноземного капіталу. Нехай навіть він і з кримінальним слідом.