Що офіційно розуміється під словом "сім'я"

Слово «сім`я» часто використовується в різних галузях права, причому особливо часте його вживання зустрічається в Сімейному кодексі Російської Федерації. При цьому зазначений акт не містить офіційного визначення даного поняття, а пряме тлумачення окремих його статей не дозволяє однозначно встановити значення цього слова. Так, поняття «сім`я» вживається як як синонім шлюбних відносин, для позначення основних принципів цієї галузі права, при характеристиці взаємин батьків і дітей (наприклад, прийомна сім`я), у багатьох інших ситуаціях.

Де знайти офіційне тлумачення?

Єдине офіційне визначення даного поняття дається у Федеральному законі «Про прожитковий мінімум Російській Федерації». Згідно зі статтею 1 цього документа сім`єю визнаються проживають разом особи, які пов`язані відносинами спорідненості, властивості, разом ведуть господарство. Саме в цьому значенні слід вживати слово «сім`я» з точки зору сучасного сімейного законодавства. Слово «сім`я» не слід вважати ідентичним поняттю «шлюб», оскільки шлюбні відносини виникають тільки після державної реєстрації, а наведене вище нормативне визначення не говорить про обов`язковість відповідного оформлення, не потребує будь-якого іншого підтвердження.

Хто включається до складу сім`ї?

Слід зазначити, що наведене вище значення слова «сім`я» дозволяє включити до складу цього поняття практично будь-яких осіб. Зокрема, до членів сім`ї зазвичай ставляться родичі, причому їх чисельність ніяк не обмежена, не вказана необхідна ступінь споріднення. Крім того, в якості членів родини можуть розглядатися будь-які інші особи, які перебувають у відносинах властивості, тобто не мають родинних зв`язків. У цьому випадку слід говорити про наявність близьких відносин між людьми, які будуть визнаватися сімейними навіть за відсутності їх офіційного визнання з боку держави. Фактично достатньо відповідати ознакам, переліченим у наведеному вище визначенні, щоб визнаватися повноправною сім`єю. Слово «сім`я» також часто використовується в інших галузях сучасного вітчизняного права, причому в кожному конкретному випадку йому може надаватися самостійне значення, яке слід виявляти виходячи із загального змісту конкретних норм.