ЧОМУ християни в перших століттях піддавалися гонінням в Римській імперії

Господь Ісус Христос попереджав своїх учнів і апостолів про те, що вони будуть переслідувані у світі. Довго цих подій очікувати не довелося - вже в другій половині першого століття римські власті почали активну діяльність, присвячену гонінням на послідовників християнського віровчення.

Християни почали терпіти гоніння відразу після вознесіння Христа. Ці події описані в священному Писанні Нового Завіту. Головними гонителями спочатку були іудеї, а вже потім римські влади.

Першим римським імператором, воздвигший гоніння на християн, став Нерон. Він був ініціатором підпалу Риму, а вина пала на послідовників Христа. Християн називали не просто віровідступниками від язичницької релігії, а й шкідливими членами римського суспільства, через яких сталися страшні наслідки пожежі, що знищила кілька великих районів Рима. Таким чином, християни розглядалися, як противники державного і релігійного ладу Римської імперії.

Далі, історично християнам приписувалися й інші «гріхи» проти суспільства, язичництва і влади. Так, в послідовників Христового вчення язичники вбачали страшних людожерів, нібито збираються в печерах для того, щоб пити кров немовлят. Коріння цього переконання криються в тому, що християни з перших століть розуміли необхідність причастя тіла і крові Христових. Також християн дорікали в різних розпусних оргіях, незрозумілих жертви, які вони приносили своєму Богу.

За часів гонінь на християн за імператора Траяна (98 - 117 роки правління) з`являється нова причина гонінь. Одна з найбільш страхітливих і непояснених. Так звані гоніння nomen ipsum, що в перекладі з латині означає - «тільки за ім`я». Досить було назвати себе християнином, щоб бути страченим. Існували при імператорі певні органи, які вишукували християн з цілями наступних мук.

Однією з головних причин гонінь можна назвати відмову християн від принесення жертв язичницьким богам. Будь римський імператор-гонитель мав право стратити за це «злочин». Саме за це постраждали навіть до смерті багато видатних церковні діячі перших століть.

Гоніння на християн у Римській імперії тривали хвилями до тих пір, поки християнство не стало державною релігією при імператорі Костянтині Великому (Міланський едикт 313 року став головним кроком до подальшого оформлення християнства, як державної релігії Риму). Однак, необхідно зауважити, що і після Костянтина з`являлися імператори, які могли піддавати гонінням християн за відмову від повернення до язичницького віросповіданням.