Що таке доктрина Брежнєва

Після Другої світової війни вся Східна Європа та частина центральної (Німеччина) перейшла під контроль СРСР. Номінально країни соціалістичного блоку, виключаючи Югославію, були незалежними демократичними державами, але практика взаємин з Союзом РСР показувала зовсім інше. Починаючи з 1945-1944 років у Польщі, Чехословаччини, Угорщини, Румунії та Болгарії до влади прийшли лідери, які були ставлениками радянського керівництва. При видимій бурхливої діяльності всередині політичної сфери цих країн глави компартій повністю залежали від керівників з Москви. Так було аж до 1968 року, коли в Чехословаччині з`явився молодий демократичний реформатор Олександр Дубчек, який проводив в своїй країні широку ліберальну політику аж до федералізації Чехословаччини.

Початок здійснення доктрини Брежнєва

У 1960-х роках в ЧССР почався перехід до так званого «соціалізму з людським обличчям».

«Соціалізм з людським обличчям» - це економічна система, яка ставить на чільне благополуччя народу. Військові витрати при такій системі значно скорочувалися.

Проведені в Чехословаччині реформи не влаштували радянське керівництво. Офіційною причиною невдоволення був названий відхід від ідеалів соціалізму, а Дубчек був звинувачений в порушенні принципу, за яким класове пролетарське свідомість ставилося вище національного. Дубчек вів Чехословаччину шляхом незалежності від СРСР, ввів свободу слова, пересування і почав адміністративну реформу. Через кілька місяців реформ Дубчека СРСР ввів війська на територію Чехословаччини. Ця військова операція увійшла в історію під назвою «Дунай». 21 серпня 1968 можна вважати днем появи доктрини Брежнєва - методу військового та економічного примусу країн соціалістичного блоку слідувати беззаперечного керівництву з боку СРСР. Доктрина Брежнєва мала на увазі відкрите втручання у внутрішні справи країн Східної Європи для нав`язування своєї волі насамперед у громадській сфері життя держави. З моменту подій в Чехословаччині 1968 радянські спецслужби переслідували інакомислячих в Східній Європі з тим же завзяттям, що й у себе на Батьківщині. Дії СРСР, названі західними політологами доктриною Брежнєва, зародилися задовго до Празької весни. Так, ще в 1956 році Хрущов військовою силою придушив визвольний рух в Угорщині, яке вимагало догляд прорадянського керівництва своєї країни.

Доктрина Брежнєва після Празької весни

У 60-х роках почалося зростання і зміцнення військово-політичного блоку Варшавського договору, який за фактом був необхідний СРСР для розміщення військ на кордоні з Західною Європою. Невдача революції в Чехословаччині призвела до того, що радянські війська пробули на території цієї країни аж до 1990 року.

Празька весна стала своєрідним символом у боротьбі людей за свої права. За аналогією з подіями в Празі в 1968 році були названі революції в арабських країнах в 21 столітті.

Ті ж обставини торкнулися Угорщину і НДР. Після 1968 року військовий контингент Радянського союзу був присутній повсюдно на всій території Східної Європи. Тепер на будь-які спроби відходу від фарватеру радянського зовнішньополітичного курсу СРСР міг відреагувати негайним силовим втручанням. Доктрина Брежнєва як курс зовнішньої політики протривала майже півстоліття.