НІЖ характеризувалася перебудова на початку 90-х

У середині 80-х років минулого століття під керівництвом лідера КПРС Михайла Горбачова в СРСР розгорнулися масштабні перетворення в політиці та економіці, що отримали назву перебудови. Кілька років реформ не допомогли створити «соціалізм з людським обличчям». На початку 90-х років Радянський Союз перестав існувати як єдина держава.

М.С. Горбачов - ініціатор перебудови в СРСР

Інструкція

Почати перебудову радянське керівництво спонукали негативні явища в політичному та економічному житті країни. Новому керівництву країни здавалося, що досить надати економіці прискорення, створити умови для переходу до вільного розвитку народного господарства, забезпечити гласність, щоб країна вийшла на передові рубежі у світі. Перший етап перебудови, що почався в 1985 році і тривав близько двох років, був зустрінутий в суспільстві з ентузіазмом.

Однак до кінця 80-х років стало ясно, що «косметичний ремонт» старої адміністративно системи управління державою не приведе до бажаних результатів. Тому було взято курс на впровадження в економіку принципів ринкового господарювання, що було першим кроком країни до капіталізму. До кінця десятиліття країна перебувала в гострому політичній та економічній кризі, який вимагав кардинальних рішень.

З літа 1988 розпочався другий етап перебудовних перетворень. У країні стали створюватися кооперативи, всіляко заохочувалася приватна господарська ініціатива. Передбачалося, що через три-чотири роки СРСР зможе повністю інтегруватися у світову систему капіталістичного господарства, що називався «вільним ринком». Подібні рішення докорінно порушували всі колишні принципи ведення радянського господарства та ламали ідеологічні засади. Комунізм в СРСР до початку останнього десятиліття XX століття перестав бути панівною ідеологією.

Дорога до ринку виявилася надзвичайно складною. У 1990 році на прилавках вітчизняних магазинів практично не залишилося товарів. Грошові кошти, що знаходилися на руках у населення, поступово переставали бути мірилом достатку, адже на них можна було мало що купити. У країні наростало невдоволення курсом уряду, який явно направляло суспільство в глухий кут.

Партійне керівництво приступило до третього етапу перебудови. Від чиновників партійні лідери зажадали виробити програму переходу до справжнього ринку, в якому були б присутні приватна власність на засоби виробництва, вільна конкуренція і самостійність підприємств. На цьому тлі до середини 1990 Б.Н. Єльцин фактично сформував в Росії свій власний центр політичної влади, незалежний від центрального керівництва.

Перебудова відбилася і на внутрішньополітичних процесах, що відбувалися в країні. У червні 1990 року російський парламент прийняв Декларацію про суверенітет, яка скасовувала пріоритет союзних законів. Приклад Росії став заразливим для інших республік СРСР, політичні еліти яких також мріяли про незалежність. Почався так званий «парад суверенітетів», який швидко привів до фактичної дезінтеграції Радянського Союзу.

Переломним пунктом російської історії, які поставили хрест на перебудові, стали події серпня 1991 року, названі пізніше «серпневим путчем». Група високопоставлених керівників СРСР оголосила про створення Державного комітету з надзвичайного стану (ГКЧП). Але ця спроба повернути країну в колишнє політичне й економічне русло була зірвана зусиллями Б.М. Єльцина, швидко перехопив ініціативу.

Після провалу путчу в системі влади СРСР відбулися докорінні зміни. Через кілька місяців Радянський Союз розпався на кілька незалежних держав. Так завершилася не тільки перебудова, а й ціла епоха існування великої соціалістичної держави.