Внутрішні резерви індустріалізації
Радянський уряд не міг розраховувати на допомогу з-за кордону для проведення індустріалізації. Залишалося спиратися тільки на внутрішні резерви. Це стало однією з головних її особливостей. Резерви ж ці знаходилися в основному в сільськогосподарській галузі. Тому проводилася індустріалізація в основному за рахунок сільського господарства. Саме тому їй передувала масова колективізація селян. І саме колективізація дозволила сконцентрувати в руках держави всі продовольчі ресурси, реалізувати їх значну частину за кордон, а на виручені від цього гроші закупити імпортне промислове обладнання. Саме колективізація, розоривши селян, створила невичерпний запас дешевої робочої сили для зводяться промислових гігантів. І саме колективізація дала поштовх для різкого зростання кількості укладених ГУЛага, рабська праця яких надалі використовувався на грандіозних будівництвах великої індустріалізації.
Підсумки індустріалізації
На втілення в життя грандіозної програми індустріального будівництва пішло трохи більше двох п`ятирічок. За такий короткий термін в країні було побудовано більше 9000 нових заводів, десятки гідроелектростанцій і вугільних шахт. За обсягами продукції, що випускається СРСР вийшов на друге місце у світі, не наздогнавши за цим показником лише США.
Частка промислового виробництва в економіці країни досягла 70-ти відсотків.
На перший погляд, вимальовувалася милостива картина.
Однак відчутного зростання рівня життя радянського народу не спостерігалося. Більш того, в перші роки індустріалізації він помітно знижувався. Гостро відчувалася нестача продовольства. Від голоду померли сотні тисяч людей. Нічого дивного в цьому немає. Адже все були ресурси держава кинула на індустріалізацію. Продовольство вивозилося за кордон, а важка промисловість бурхливо розвивалася на шкоду легкої. Звідси і гострий дефіцит товарів народного споживання.
Крім того, ГУЛаг поступово перетворився на свого роду окрему галузь економіки, заснованої на рабську працю ув`язнених, життя яких буквально приносилися в жертву індустріалізації. Чого вартий один лише Беламорско-балтійський канал, побудований буквально на кістках в`язнів ГУЛАГу.