Чи був неминучий розпад ссср?

Переломний час

1991 виявився непростим і переломним в історії СРСР. Перебудова, яка ознаменувала кінець 80-х років, так і не змогла вирішити поставлених завдань. Населення держави відмовлялося жити за старої влади, хоча, згідно з опитуваннями, більшість жителів СРСР залишалися прихильниками того, щоб зберегти країну єдиною. А для зміни існуючого ладу при збереженні єдиної держави не було на той момент можливості.

12 червня 1991 Б.Н. Єльцин став президентом Росії. А в ніч на 19 серпня того ж року група чиновників у складі віце-президента Г.Янаева, голови КДБ В.Крючкова, міністра оборони Д.Язова, прем`єр-міністра В. Павлова організували ГКЧП (державний комітет з надзвичайного стану). У країні ввели надзвичайний стан, призупинили діяльність демократичних партій та електронних ЗМІ. Стався так званий путч, який поклав край старій системі державного устрою.

З цього моменту доля великої держави була визначена наперед. Більшою мірою її керівником М.Горбачовим, який зустрів серпневі події на дачі у Форосі. У вітчизняній історіографії немає чіткого погляду на питання про те, утримували силою першого і останнього президента СРСР або це був добровільний його вибір.

Передумови кризи системи

СРСР як велика держава сформувався в 1922 році. Спочатку це було федеративний освіту, але з часом воно перетворювалося на державу з владою, зосередженою виключно в Москві. Республіканські влади, по суті, отримували накази для виконання з Москви. Природним процесом стало їх невдоволення таким станом справ, спочатку боязке, з часом переходить у відкриті протистояння. Сплеск міжнаціональних конфліктів припав на час перебудови, наприклад, події в Грузії. Але й тоді проблеми не вирішувалися, а заганялись ще більше всередину, вирішення проблем відкладалося «на потім», простим людям інформація про невдоволення була недоступна, тому як ретельно приховувалася владою.

СРСР спочатку створювався на основі визнання права національних республік на самовизначення, тобто держава будувалося за національно-територіальним принципом. Це право закріпили в Конституціях 1922, 1936 і 1977 р.р. Воно якраз і спонукало республіки до виходу зі складу СРСР.

Розпаду СРСР посприяв також і криза, який наздогнав центральну владу в кінці 80-х р.р. Республіканські політичні еліти вирішили скористатися зручним моментом, щоб звільнитися від «московського ярма». Саме такими вважали у багатьох республіках колишнього Радянського Союзу дії центральної московської влади по відношенню до них. І в сучасному політичному світі досі побутує це ж думку.

Значення розпаду СРСР

Значення розпаду СРСР неможливо переоцінити навіть через понад 20 років. Та й події такого масштабу, їх можливість або неможливість важко визначити «за гарячими слідами». Сьогодні можна сказати, що, швидше за все, розпад Союзу з`явився незворотних в силу того, що каталізаторами виступили багато процесів, що відбуваються протягом 60-80-х р.р. 20 століття.

Відлуння розпаду СРСР ще довго будуть чутні. Особливо це стосується доль російськомовного населення, яке залишилося в колишніх союзних республіках.