ЯКИМ буває державне регулювання

Державне регулювання у сфері економіки зазвичай пов`язане з численними заборонами і обмеження, які стосуються іноземних виробників, що становлять конкуренцію вітчизняним. Таку політику прийнято називати протекціонізмом.

Найчастіше протекціонізм пов`язують з принциповою політикою керівництва держави або країни, основною рисою якої є потужна підтримка інтересів місцевих виробників через жорсткий, майже тотальний контроль за ввезенням на територію закордонних товарів. Сюди ж можна віднести і інші заходи впливу фінансового характеру на конкурентоспроможність різних груп товарів і послуг, до них, відносяться і регулювання і повсюдний контроль цін на рівні держвлади.

Протекціонізм поділяють на тотальний і селективний, ці види існують в залежності від обсягу охоплення політикою захисту різних галузей промисловості. Крім іншого, часто виділяють як галузевий, так і загальний, або колективний протекціонізм, буває також прихований, або неявний, корупційний і навіть «зелений» протекціонізм, пов`язаний з використанням в інтересах держави загальноприйнятих основ Екоправо.

Цікаво, що протекціонізм як поняття з`явилося ще в 17 столітті під час потужного підйому країнами Європи свого вітчизняного виробництва, як одного з головних способів досягнення плюсового балансу бюджету.

Росія перейняла досвід інших країн тільки в 19-20 столітті, ввівши величезний спектр всіляких заходів, таких як жорсткість держмита та податків для іноземців, що головним чином призвело до серйозного розвитку виробництва, однак, стало причиною поганої якості багатьох вітчизняних товарів.

На благо

Протекціонізм має, як правило, благі наміри, пов`язані з підйомом національної економіки та поліпшенням ряду демографічних показників, проте, багато провідні економісти вважають його порушенням прав громадян різних країн, це має відношення до свободам вибору та підприємницької діяльності.

Сьогодні застосування подібної політики викликає труднощі або й зовсім неможливо в рамках окремо взятої держави. Поява Світової організації торгівлі на початку дев`яностих років двадцятого століття стало новим витком у процесі світової економічної консолідації і звело нанівець можливість застосування цього неоднозначного поняття. Незважаючи на це, багато хто вважає, що подібна модель розвитку є порятунок для країн, що розвиваються, в яких виробництво лише починає зароджуватися і вимагає потужного лобіювання на рівні держави і влади.