Ідеали і крайнощі
Якщо подивитися на розклад богослужінь будь-якого храму, неважко переконатися, що будь-які служби йдуть в церкві майже кожен день - вранці, вдень, ввечері. Ідеальним варіантом для християнина, безумовно, було б відвідування всіх цих богослужінь.
Але ідеали вкрай рідко виявляються досяжними в реальності. Відвідувати абсолютно всі богослужіння може або монах, повністю присвятив своє життя служінню Богу і ніяких інших обов`язків не має, або самотній пенсіонер, якому вже не потрібно ні вчитися, ні працювати, ні навіть няньчити дітей чи онуків. Втім, у літніх людей нерідко з`являється інший камінь спотикання - стан здоров`я.
Від мирянина ніхто не вимагає відвідування всіх богослужінь в обов`язковому порядку. Але буває й інша крайність: людина ходить до церкви лише на Великдень, Різдво Христове, можливо, ще на два-три великих свята, і цим його церковне життя обмежується.
Тут доречно згадати, що відносини Бога і віруючого в нього людини повинні будуватися на любові. Хіба люблячий чоловік погодиться зустрічатися з коханою жінкою або не менш улюбленим другом двічі на рік? Ні, він буде шукати зустрічей якомога частіше! Якщо людина не шукає зустрічей з Богом, які і відбуваються в храмі, його важко назвати християнином.
Золота середина
Вирішуючи питання про частоту відвідування церкви, доречно згадати одну із заповідей. Вона звучить так: «Пам`ятай день суботній, щоб святити його, шість днів працюй і роби всю працю свою, а день сьомий - субота Господу, Богу твоєму». Іншими словами, сам Бог дав людям конкретну рекомендацію: виділяти один день на тиждень для зустрічі з Богом.
У старозавітні часи, як і зазначено в заповіді, таким днем була субота - день, коли Бог «спочив від усіх справ Своїх» після шести днів творіння, тому суботу досі шанують іудеї.
У християнстві ж священним днем вважається воскресіння, коли згадують Воскресіння Христове. Саме воскресіння християнин повинен присвячувати Богу, відвідуючи в цей день храм.
Ходити до церкви раз на тиждень, у вихідний день, зовсім не обтяжливо. Це дозволяє постійно «тримати себе у формі», звіряючи своє духовне життя до вимог Церкви.