Хто вважається родоначальником іронічного детективу

Поява іронічного детективу в світі

Родоначальником детективного жанру, як відомо, вважають Едгара По, однак і до нього відомі спроби «одетектівіть» сюжет книги. Поява цього жанру викликало бурю обурення, яка не вщухла досі. Навіть коли жанр почав розвиватися і ділитися на напрямки.

Першими детективними новелами Едгара По стали «Вбивство на вулиці Морг» (1841), «Таємниця Марії Роже» (1842), «Викрадений лист» (1844) та ін.

В епоху постмодернізму детективний жанр зазнає занепад і подальші зміни, з чим і пов`язана поява іронічного детективу. Самі по собі тексти є якоюсь пародією на класичні детективи, описані ситуації сповнені гумору та самоіронії персонажа.

Основоположниками цього жанру можна вважати Гастона Леру (роман «Зачароване крісло», написаний в 1909 році), Джорджетт Хейєр з романом «Фатальний кільце» (1936). Угорський письменник Пол Ховард (справжнє ім`я - Єні Рейто) протягом своєї невеликої життя (1905-1943) створив кілька творів і став найбільш відомим автором іронічних детективів.

У Росії відомо близько п`ятнадцяти його романів, серед яких «Таємниця алмазного берега», «Три мушкетери в Африці», «Бабине літо ведмежатника», «Золотий автомобіль», «Пригоди Грязнулі Фреда» та ін.

Іронічний детектив в Росії

Росія, як відомо, багато переймає у заходу. Не обійшлося без цього і в літературі. Іронічно детектив потрапив в нашу країну завдяки романам польської письменниці Іоанни Хмельовської. Перше її твір було опубліковано в 1964 році - «Клин клином». І автор відразу ж завоювала любов читачів. Іоанна працювала до кінця свого життя і, померши в 2013 році, залишила після себе не лише шістдесят своїх творів, а й величезна кількість неопублікованих рукописів.

Послідовником Іоанни Хмельовської можна вважати родоначальницю російського іронічного детективу - Дарину Донцову. Її романи стали виходити в кінці 90-х і завоювали величезну популярність. Її героїні, так само як і героїні Хмельовської, з книги в книгу потрапляли в неприємні, часом навіть безглузді, детективні історії, які їм доводилося розплутувати.

Свого часу, піднімаючись на пік популярності, Донцова була схильна нападкам з боку заздрісників. Говорили, що на неї пише бригада письменників-рабів або те, що її зовсім не існує. А всі ці романи пише чоловік. Однак все це письменниця сприймала з гумором. Переживши рак, Дарина вирішила поміняти свій основний вид діяльності - викладання французької мови - на літературну творчість, і зараз вона є володарем декількох книжкових нагород. А виною всьому велика працездатність.

Крім того, у розвитку даного жанру в Росії можна віддати данину таким авторам, як Галина Куликова і Тетяна Полякова.