Науки, зараховують до «природним»
Базовий перелік подібних дисциплін виглядає наступним чином - фізика, хімія, біологія, астрономія, географія та геологія.
Але з плином часу окремі області даних наук стикалися, в результаті чого утворювалися наступні дисципліни - геофізика, астрофізика, біохімія, хімічна фізика, геохімія, метеорологія та багато інших. З плином часу вони перестали вважатися побічними і вже сприймаються як цілком самостійні.
Цікаво й те, що в даний список зазвичай не включається математика, относимая, разом з логікою, до розряду «формальних» дисциплін, методологія яких в корені відрізняється від розряду «природних».
Історія природознавства
Згідно офіційної історії даної дисципліни, вона з`явилася ще більше 3 тисяч років тому, коли древні філософи виділили три різних науки - фізику, біологію та географію. Потім, здавалося б, досить побутові та прозаїчні речі, дали початок та інших дисциплін. Наприклад, торговельні відносини і мореплавання - географії та астрономії, а вдосконалення технічних умов - фізики та хімії.
Надалі, вже в пізньому Середньовіччі, що датується 14-15 століттями, вчені зробили спробу ґрунтовного перегляду колишніх античних уявлень і стали створювати так звані «нові» природничі дисципліни. До цього ж часу відноситься і виникнення азів сучасної біології.
Основною причиною такого перегляду існуючої картини світу в Середні століття стала спроба суміщення арістотелівського вчення з християнством. Така спроба зазнала краху, в результаті чого вчені були змушені відмовитися від арістотелевих догматів, що стало пусковим механізмом виникнення ідей про існування порожнечі, нескінченності природи, нескінченного простору, неідеальності небесних тіл і загальної можливої ірраціональності.
Першим теоретиком природознавства в кінці вже 16 століття став англієць Френсіс Бекон, який привів теоретичне обгрунтування існувала наукової методики у своїй праці «Новий органон». А надалі видатні відкриття Декарта та Ісака Ньютона, які були побудовані не на умоглядному припущенні, а на експериментальному знанні, остаточно розірвали «пуповину», що зв`язує науковий світ з античною старовиною. Кульмінацією даних змін в 1687 році став об`єднаний працю «Математичні початки натуральної філософії» з публікаціями Паскаля, Браге, Лейбніца, Кеплера, Бойля, Брауна, Гоббса та багатьох інших.