Пізнавальна діяльність людини

Змістом пізнавальної діяльності є придбання знань про предмети і явища навколишнього світу. У процесі цієї діяльності людина вчиться взаємодії з навколишнім світом, пізнаючи ті закономірності, за якими він існує.
Основу пізнавальної діяльності становлять когнітивні (пізнавальні) психічні процеси - відчуття, сприйняття, пам`ять, мислення, уява.

Відчуття і сприйняття

Відчуття - це психічне відображення окремих властивостей предметів і явищ. Це найбільш просте психічне явище, яке представляє собою переробку нервовою системою тих подразників, які виходять із зовнішнього світу або з внутрішнього середовища організму. Залежно від подразників і органів чуття (аналізаторів), для яких вони є адекватними, відчуття підрозділяються на зорові, слухові, дотикові, нюхові, смакові, температурні, кінестетичні (пов`язані з рухом).

Сприйняття - більш складний процес. Це цілісне відображення образів навколишнього світу у всьому різноманітті їх властивостей, тому підрозділ сприйняття на зорове, слухове та ін. Досить умовно. У сприйнятті складається комплекс кількох відчуттів, і це вже не простий результат впливу подразників на органи чуття, а активний процес переробки інформації.

Пам`ять і мислення

Відчуття і образи сприйняття зберігаються пам`яттю, яка являє собою процес збереження та відтворення інформації. За словами психолога С.Л.Рубинштейна, без пам`яті «наше минуле було б мертво для майбутнього». Завдяки пам`яті можливе придбання знань і життєвого досвіду.

Якщо відчуття і сприйняття можна віднести до чуттєвого пізнання, то мислення відповідає рівню пізнання раціонального. У ході мислення не тільки відображаються психікою конкретні предмети і явища, але й відкриваються їх загальні властивості, встановлюються зв`язки між ними, народжується нове знання, яке не можна отримати у вигляді «готових» конкретних образів.

Основні операції мислення - аналіз (практичне або уявне розчленування предмета на складові) і синтез (побудова цілого), узагальнення і його протилежність - конкретизація, абстракція. Мислення існує у вигляді логічних операцій - суджень, умовиводів, визначень.

Особливий вид мислення, властивий тільки людині - абстрактне мислення. Його «матеріалом» є поняття - узагальнення високого рівня, які в принципі не можна представити у вигляді конкретних предметів. Наприклад, можна уявити кішку, собаку, равлика - але не «тварина взагалі». Така форма мислення тісно пов`язана з промовою, адже будь-яке узагальнене поняття має бути представлено у вигляді слова.

Уява і увагу

Уява - особливий процес, що займає проміжне положення між сприйняттям, пам`яттю і мисленням. Воно дозволяє відтворювати будь-які образи, як це робить пам`ять, але образи ці можуть мати мало спільного з реально існуючими предметами і явищами. Тим не менш, мислення маніпулює ними точно так само, як збереженими образами реальних об`єктів.
Розрізняють уяву відтворює і творча. Наприклад, коли диригент, читаючи партитуру, уявляє собі звучання музичного твору - це відтворює уяву, а коли композитор внутрішнім слухом «чує» новий твір - це творча уява.

Серед психологів немає єдиної думки щодо природи уваги. Одні вважають його самостійним психічним процесом, інші - властивістю різних когнітивних процесів (сприйняття, мислення) концентруватися на певному об`єкті. Воно являє собою свідомий чи несвідомий відбір однієї інформації та ігнорування іншої.

Поділ пізнавальної діяльності на процеси слід вважати умовним. Всі когнітивні процеси не розташовуються в хронологічній послідовності, а існують в комплексі.