Що таке обставина, доповнення і визначення

Місце другорядних членів у реченні

Головні члени речення - підмет (суб`єкт) і присудок (предикат). Вони виконують логіко-комунікативну функцію, визначають синтаксичну організацію висловлювання і є граматичною основою. Пропозиція може складатися тільки з головних членів, а то й лише одного з них. Таку пропозицію називається непоширеним. Для більшої інформативності та емоційної наповненості до складу підмета і присудка вводяться додаткові - другорядні члени: обставину, доповнення та визначення.

Визначення

Визначення пояснює і розширює значення визначається слова - підмета або іншого другорядного члена з предметним значенням. Воно називає його ознака і відповідає на питання: «Який? Чий? »Як визначається словоформи виступають переважно іменники.

«Старий інвалід, сидячи на столі, нашивав синю латку на лікоть зеленого мундира». (О. Пушкін)

Визначення можуть бути узгодженими і неузгодженими. Узгоджені визначення виражаються: ім`ям прикметником і причастям, порядковим числівником і кількісним в непрямих відмінках, займенником. В якості неузгоджених визначень виступають: іменники в непрямих відмінках, присвійні займенники, прикметники в простій порівняльної формі, прислівник, інфінітив, а також цілісні словосполучення.

Різновидом визначення є додаток, який завжди виражається іменником, узгодженим з визначальним словом у відмінку (у лікаря-онколога) або стоїть у називному відмінку (з газети «Комсомольська правда»).

Доповнення

Другорядний член речення, званий доповненням, позначає предмет, на який спрямована дія, або цей предмет сам є результатом дії, або з його допомогою дія відбувається, або по відношенню до якого здійснюється якусь дію.

«Старий ловив рибу неводом». (О. Пушкін)

У пропозиції додаток може бути виражене: іменником в непрямому відмінку, займенником, кількісним числівником, інфінітивом, словосполученням і фразеологізмом.

Обставина

Обставиною називається другорядний член речення з пояснювальними функціями, який відноситься до члена пропозиції, обозначающему дію. Обставина позначає ознаку дії, ознаку ознаки, вказує на спосіб вчинення дії або на час, місце, мету, причину або умову його звершення.

«А вже Онєгін вийшов вон- додому одягнутися їде він». (О. Пушкін);

Обставини можуть бути виражені: наріччям, іменником в непрямому відмінку, деепричастием або дієприслівниковими оборотом, інфінітивом (обставини мети).