Місто-привид на карті світу :: Екстремальний відпочинок

Карти світу постійно змінюються. З`являються нові населені пункти, зникають старі. Але міста не вмирають відразу, а якийсь час ще існують на старих картах, в пам`яті колишніх жителів. Існують, втративши свій живий дух, перетворившись на примари. А фотографії їх порожніх вулиць стають бажаним трофеєм для любителів екстремального туризму.

Міста-примари люблять шанувальники екстремального туризму

Будь-яке місто колись був вперше нанесений на карту. Він жив, зростав, розвивався. За його вулицями ходили люди, бігали до школи діти. Під покровом міських парків зустрічалися закохані, а на кладовищі рідні оплакували своїх покійних близьких. Але в житті будь-якого міста настає момент, коли його більше не малюють на картах. Життя в ньому стихає - поступово або відразу, відразу. І ось вже по колись жвавим проспектам свище вітер, а вдома дивляться на вулиці порожніми темними провалами віконних рам.

Прип`ять

Сумно відомий український місто Прип`ять припинив своє існування після аварії на Чорнобильській АЕС, що сталася вночі 26 квітня 1986 році. За кілька годин місто з населенням в шість десятків тисяч чоловік було евакуйовано майже повністю. Сьогодні на вулицях Прип`яті ростуть дерева, пробили собі дорогу крізь асфальт, та бродять групки туристів-любителів екстремального відпочинку, що люблять називати себе сталкерамі.

Кадикчан

Радянський Північ освоювався з розмахом. Тисячі сіл, селищ міського типу, міст виростали чи не відразу навколо вугільних шахт, золотоносних копалень і сумно відомих колимських таборів. Одним з таких селищ міського типу став Кадикчан, розташований в Сусуманском районі Магаданської області. Своєю появою Кадикчан зобов`язаний знайденому поруч з ним багатому родовищу вугілля найвищої якості. На 1986 рік населення містечка начитував більше 10 000 чоловік. Після визнання шахтарського містечка нерентабельним (це сталося в 2003 році) Кадикчан перетворився на місто-привид. У квартирах досі збереглася меблі, книги, в гаражах стоять забуті авто, а на центральній площі напівзруйнований бюст першого радянського вождя, який взимку хуртовини засипають снігом майже до верхівки.

Централія

Мало хто знає, що у знаменитого містечка Сайлент Хілл з однойменного фільму жахів є реальний прототип. Це населений пункт Централія (США, Пенсільванія), що отримав статус міста в 1866 році. Економіка міста існувала за рахунок видобутку вугілля в навколишніх шахтах. Занедбані вугільні шахти і стали причиною трагедії, яка погубила Централь. Через необережність пожежних прямо під містом почався підземна пожежа, триває досі. Індекс містечка було ліквідовано Поштовій Службою США в 2002 році. Централія перетворився на місто-привид.

Детройт

Ще один американський місто нещодавно приєднався до товариства міст-примар. Це Детройт, колись колишній індустріальній перлиною серед американських міст. Занепад міста почався ще в 50-ті роки минулого століття. Сьогодні Детройт є містом-примарою, в якому ледь-ледь жевріє життя.

Сан Жи

Неподалік від Тайбея (Тайвань) знаходиться заброженний місто Сан Жі. Місто замислювався і будувався як ультрасучасне місце відпочинку для багатої еліти. Однак на місці будівництва постійно відбувалися нещасні випадки, що породило у місцевих жителів впевненість, що місто проклятий. Будівництво було призупинено, а після і зовсім згорнуто. Місто перетворилося на привид, але продовжує вабити до себе натовпи туристів-екстремальників.

Міста, як і все живе, вмирають. Але не можна поховати місто. І сьогодні багато з уже загиблих міст досі ваблять до себе туристів, ваблених дивним бажанням дослідити і запам`ятовувати на фотоплівках остови колись повних життя вулиць і будинків.