Як розмовляти з пацієнтом

Основні моделі спілкування з пацієнтом

Розрізняють декілька моделей спілкування з пацієнтами: патерналістську, інтерпретаціонную, дорадчу та технологічну. Перша з них може називатися батьківській. Це означає, що лікар при надходженні хворого ретельно його обстежує і призначає курс терапії. Думки медичного працівника і хворого можуть не збігатися, але лікар повинен переконати його в правильності свого рішення.
Така модель передбачає, що лікар завжди правий. При цьому він виступає в ролі батька або опікуна. Даний тип спілкування не завжди актуальне, оскільки нерідко пацієнт виявляється більш освіченим, ніж працівник лікарні.

Другий тип спілкування - інформаційне. При ньому лікар практично не спілкується з пацієнтом, проводячи діагностичні процедури, але медик зобов`язаний надати всю інформацію про захворювання і можливі способи його лікування. Таким чином, хворий сам оцінює ситуацію і свій стан, вибирає відповідне лікування. Лікар же повинен зробити все можливе, щоб хворий прийняв вірне рішення, не нав`язуючи йому своє. Схожою з нею є інтерпретаційна модель.

Дорадча модель передбачає спілкування лікаря і пацієнта на рівних. Медичний працівник виступає в ролі одного і дає повну інформацію про захворювання і можливі методи терапії.

Як спілкуватися з пацієнтом

Спілкування лікаря з хворими людьми умовно можна розділити на два види: терапевтичне і не терапевтичне.

У першому випадку медик ставиться до свого хворому доброзичливо, ввічливий з ним, надає йому повну інформацію, відповідає на всі його запитання. Лікар зобов`язаний заспокоїти людину, зменшити його страх. Відомо, що сім`я, друзі можуть створити гарну обстановку. Медику потрібно діяти так, як ніби він є частиною сім`ї хворої людини.

Велике значення має і те, що людину потрібно переконати в тому, що захворювання виліковне і все буде добре. В ході лікування медичний працівник зобов`язаний бути уважним.

Спілкування може бути як вербальним, так і не вербальним. У тому випадку, якщо вербальне спілкування неможливо з причини глухоти чи сліпоти хворого, то лікар спілкується з ним у письмовій формі або за допомогою карток. Велике значення має і тілесний контакт (дотик).

Чи не терапевтичне спілкування не має на увазі все перераховане вище, але, тим не менше, на сьогодні не рідко зустрічається на практиці. Такі взаємини можуть лише погіршити стан хворого, викликати у нього стрес і навіть депресію.