МІФИ про солодке життя за кордоном

Незважаючи на те, що сьогодні вже не спостерігається такого ажіотажу з питання еміграції за кордон, який був присутній пару десятиліть тому, проте все ще велика кількість жителів пострадянського простору мріють про солодке життя за кордоном. Ці мрії підігріваються низкою міфів, які просто сформувалися у свідомості.

Інструкція

Міф №1. За кордоном більш висока заробітна плата. Насправді, якщо співвідносити середню заробітну плату середньостатистичного жителя благополучної європейської країни чи США, то так, зарплата - вище. Однак при цьому значно вище і комунальні платежі і всілякі податки. Не варто виключати і щомісячні відрахування по різного роду страховками. У підсумку, залишається не так вже багато. Крім того, фахівці деяких областей, таких як, наприклад, IT-технології, у великих російських містах можуть отримувати заробітну плату, що перевищує зарубіжну.

Міф №2. За кордоном знайти хорошу роботу фахівця високого рівня - не проблема. Звичайно, якщо ви хороший електрик або дуже талановита офіціантка, роботу ви завжди знайдете. Якщо ж у вас диплом, приміром, лікаря, можуть піти роки, поки вам вдасться підтвердити кваліфікацію. І це крім необхідності скласти іспит з іноземної мови: яким би чудовим доктором ви не були, спілкуватися з пацієнтами доведеться не на рідній мові. А чи багато лікарів володіють англійською або німецькою мовою на тому рівні, щоб бути в змозі спілкуватися? Ось і виходить, що навіть той, хто в Росії очолював відділення, на Заході перший час зможе працювати хіба що доглядальницею.

Міф №3. За кордоном можна нормально жити навіть на допомогу з безробіття. Це правда, жити на допомогу з безробіття, безумовно, можна. Але ні будинок, ні хорошу машину на ці гроші не купиш. І дитину в коледж не відправили. Щоб отримати це саме посібник, необхідно оббивати пороги. Для когось це, можливо, і не проблема. Але для людини, що мала певний статус на батьківщині і має хоч якусь гордість, це буде досить принизливо.

Міф №4. За кордоном у всіх рівні можливості. Так, західні держави надають практично рівні можливості для своїх громадян. Ключове слово - своїх. А всі, хто приїжджають, так назавжди і залишаються чужими. При цьому не варто забувати, що всякий іммігрант - це конкурент для корінного населення, а значить, не може не викликати певної неприязні. При призначенні на керівну посаду перевагу в більшості випадків буде віддаватися «своєму», а не «чужого».

Цей список можна ще продовжити. Заради об`єктивності варто зауважити, що багато з тих, хто покинув свою країну, зміг влаштуватися на чужині. Але тих, хто не зміг домогтися солодкого життя, все-таки більше.