Принцип роботи стабілізатора напруги

Існує кілька основних видів стабілізаторів, кожен з яких має свій принцип дії, несхожий з іншими. На практиці при забезпеченні напругою підприємства часто використовується декілька видів стабілізаторів, що допомагає забезпечити якісним харчуванням саме різне обладнання. У побуті зазвичай використовується один прилад певного типу.

Ферорезонансні джерела стабілізованої напруги

Відомі ще з 60-х років ХХ століття. Для роботи використовується принцип магнітного посилення, коли феромагнітні сердечники трансформаторів, дроселів, при подачі на їх обмотки напруги, намагнічуються. Це дозволяє досягти відносно високій швидкості спрацьовування (не більше 100 мс) при скачках напруги. Точність регулювання може досягати 1%. Головний плюс подібних стабілізаторів - можливість стійкої роботи в діапазоні -40 + 60С. Феромагнітний джерело напруги раніше мав підвищену гучність, залежність рівня стабілізації від навантаження, проте в нинішній час ці недоліки усунені. Широкому поширенню цього типу стабілізаторів в побуті заважає висока ціна, відносно великі габарити.

Сервоприводні (або електромеханічні) стабілізатори

Принцип роботи - механіческій- користувач повинен був вручну, за допомогою регулятора та індикації (показання вольтметра) підлаштовувати напруга під потрібне значення. В якості регулятора використовувався потужний реостат (змінний опір, резистор), за яким ходив повзунок. Поставивши його на ту чи іншу точку обмотки реостата, можна було змінити рівень вихідної напруги. Пізніше прилад вдосконалили, і регулюванням стало «займатися» електронний пристрій, приєднаний до двигуна з редуктором. Головне достоїнство таких приладів - висока точність (до 0,003%). З мінусів можна відзначити шум, який створює електродвигун.

Електронні (або ступінчасті) стабілізатори

Найбільш поширений різновид приладів. Суть роботи полягає в перемиканні різних обмоток автотрансформатора за допомогою механічного реле або електронного блоку (як електронних елементів-перемикачів використовуються тиристори, сімістори). У сучасних моделях використовується мікропроцесор, який програмується особливим чином, що забезпечує високий рівень спрацьовування - 10-20 мс. Електронний стабілізатор видає потрібне напруження при значних коливаннях на вході: від 110 до 290 В. З недоліків виділяється невисока точність стабілізації (10%) - але це справедливо тільки по відношенню до недорогих пристроїв. Більш досконалі моделі такого недоліку не мають-завдяки збільшенню числа обмоток (ступенів) автотрансформатора точність може доходити до 1% і вище.