ЩО таке неокласика

Неокласицизм - термін, що позначає напрямки в архітектурі, образотворчому мистецтві, музики останньої третини XIX і першої чверті XX століть, яким притаманні звернення до традиційного класичної спадщини минулих епох.

Неокласицизм в архітектурі

Найбільш широке поширення неокласичні течії отримали в архітектурі. До кінця XIX століття в архітектурі сформувався еклектичний, що володів надлишкової декоративністю стиль «модерн», який досить швидко перестав задовольняти потреби раціональної архітектури. Як антитеза модерну в ряді країн, у тому числі і в Росії, з`явився новий стиль, що спирався на класичні цінності, але містив в собі конструктивні прийоми напрацьовані модерном, який отримав назву неокласицизм.

Новий стиль відродив традиції класичного зодчества, вплинув на лексикон модерну і відтіснив його на дальній план. Неокласицизм в архітектурі особливо часто використовувався в будівництві будівель громадського призначення: вокзалів, музеїв, станцій метро та ін. Характерними рисами архітектурної неокласики є монументальність, правильність пропорцій і помпезність.

Образотворче мистецтво

В образотворчому мистецтві неокласицизм отримав велике поширення в кінці XIX століття, як альтернатива імпресіонізму. Першими «неоідеалістамі», що пропагували монументальність і пластичну чіткість класичного мистецтва, стали німецькі художники та скульптори. Неокласицизм в живописі та скульптурі поєднував у собі принципи античного мистецтва і класицизму з позднеакадеміческімі тенденціями, нерідко дуже тісно стикаючись зі стилістичними рішеннями модерну.

Яскравими прикладами неокласицизму або використання його елементів в образотворчому мистецтві є роботи живописців: Петрова-Водкіна, Сєрова, Дені, Бакста, Яковлєва, скульпторів: Меркурова, Мештровича, Коненкова, Майоля, Бурделя, Вігаланда. Так само, як і в архітектурі, характерним прикладом використання в образотворчому мистецтві арсеналу художніх засобів неокласицизму служить офіційне мистецтво фашистських режимів.

Неокласицизм в музиці

У музиці неокласицизмом називається академічний напрям виникло, як пряме заперечення на музичний стиль імпресіонізму, що отримало найбільший розвиток у 1920-1930-х роках. Представники неокласичної музики відроджували у своїх творах стилістику докласичного і ранньокласичного періодів. Найпотужніше розвиток в музиці неокласицизм отримав у творчості Альбера Русселя, Ігоря Стравінського і Отторіно Респіґі. У наш час неоклассикой нерідко помилково називають стиль Classical Crossover що поєднує в собі поп, рок і електроніку з елементами класичної музики.