Давньоруські міри довжини

У часи наших предків, коли ще не існувало мір довжини і ваги, як таких, було прийнято за основу брати властивості самої людини. Тобто, до уваги брався, наприклад, розмір кроку, довжина витягнутої руки, відстань від великого до вказівного пальця тощо. Система давньоруських заходів включала в себе кілька основних величин: версту, сажень, аршин, лікоть, п`ядь і вершок.

Локоть

Лікоть - одна з споконвічно давньоруських заходів, рівна довжині від ліктьового згину до кінчика середнього пальця, була введена вже в 11 столітті.
Згідно з різними джерелами величина становила від 38 до 47 см. Втім, приблизно з 16 століття лікоть користувався все меншим попитом і через три сторіччя зовсім був витіснений аршином.

Аршин і крок

Аршин за сучасними поняттями приблизно дорівнював 0,7112 м. Існує кілька теорій появи аршинної міри довжини. Основна версія припускає походження даної міри від середнього людського кроку (по рівнинній місцевості при середньому темпі ходьби). Аршином іменували відрізок, рівний приблизно 70 см. Величина з`явилася базовою для більш великих мір довжини або відстані, на зразок сажні або версти. Теорію підтверджує етимологія слова «аршин». Корінь («ар») в давньоруській мові позначав «поверхню землі». Стало бути, цей захід могла використовуватися саме для визначення відстані, пройденого пішки. Втім, існувало й інше, більш очевидне, назва аршини - крок.

Відомо, що купці при реалізації товару для швидкості та більшої зручності міряли «від плеча» або спеціальною лінійкою з нанесеними поділками, іменованої «аршином». Але з часом, щоб уникнути обміру був введений свого роду еталон («казенний аршин») у вигляді дерев`яної лінійки з державним клеймом, наклепанной по обох кінцях рейки.

Крок (71 см) використовувався при необхідності виміряти відносно невелику відстань. Крім того, довжина могла розраховуватися «малими сажнями» або парами кроків дорослої людини. Наприклад: раз-два - один, раз-два - два, раз-два - три. Існувала й «казенна сажень» рівна трьом крокам дорослої людини (раз-два-три - один, раз-два-три - два ...)

П`ядь

П`ядь теж вважалася староруської мірою довжини, застосовувалася для більш дрібних величин. Приблизно в 17 столітті «п`ядь» була перейменована в «чверть аршина» («чверть», «четь»). Було зручно навіть на око виділити з п`яді половину (рівну двом вершкам), а також? п`яді, відповідно, прирівнюється до вершку.

Існувало два різновиди п`яді: мала і велика. Мала п`ядь дорівнювала 17,78 см і являла собою відстань від великого до вказівного пальців. Велика п`ядь (22-23 см) - відстань від великого пальця до мізинця.

Вершок

1/16 аршини, 1/4 чверті дорівнював вершок, 4,44 см в сучасній метричній системі. Термін сходить до лексеме «верх». У літературі 17-го століття зустрічаються згадки про частки вершка (піввершка і четвертьвершкі тощо).

Сажень

Найбільш поширеною і затребуваною мірою довжини на Русі була сажень. Сажнів було більше десяти, всі вони розрізнялися по довжині, а також призначенням. «Махова сажень» - являла собою відстань між кінчиками середніх пальців рук, розставлених у сторони, і становила близько 1,76 м. «Косий сажнем» (2,48 м) іменували проміжок між носком лівої ноги до кінчика середнього пальця витягнутої вгору правої руки . З часом, в будівельному побуті для зручності стали використовувати саджені мотузки і дерев`яні «Складення».

Верста

Верстою іменувалося відстань, покрите від одного повороту плуга до наступного. Величина версти варіювалася до тих пір, поки в 1649 році не ввели поняття «межовий версти», кратну одній тисячі сажнів. А в 18 столітті з`явилася і «колійна верста» в 500 сажнів.

Фут і дюйм, якими стали користуватися вже в Росії, за величиною кратні англійським заходам.