ЯК і чому змінилися діти :: Діти

Кожне нове покоління вважає молодь більш ледачою, егоїстичною і нікуди не придатною, ніж їхні батьки і діди. Це цілком звичні уявлення про життя молодих людей, коли вони не збігаються з ідеалами покоління старшого. І все ж діти дійсно змінюються, а з ними змінюються і цінності всього світу.

Інструкція

Сучасне молоде покоління ще називають поколінням «ЯЯЯ». Ці молоді люди впевнені, що все в цьому світі робиться для них, найбільше вони піклуються про власний комфорт, вигоді, абсолютно переконані у власній цінності для оточуючих. Блоги, твіттер, соціальні мережі, інстаграм допомагають у їх потреби самовираження. Потрібно відразу обмовитися, що мова йде про глобальні тенденції в світі, а не про кожен конкретний дитину.

Розвиток технологій дозволяє цим дітям описувати і фотографувати кожен крок їх життя, причому, багато з них абсолютно впевнені, що навколишнього світу цікаво, що вони їдять на сніданок, чим займаються вдень і куди ходять ввечері. Назва покоління «ЯЯЯ» походить з звички самомилування цих молодих людей, які вже навіть не розуміють, що іншим, в общем-то, здебільшого немає діла до їх переживань та інтересів.

Сучасні діти на відміну від їхніх батьків і тим більше бабусь і дідусів не звикли до фізичної праці, а багато хто не люблять і не вміють трудитися взагалі. Вони не люблять брати на себе відповідальність, приймати серйозних рішень, воліють «плисти за течією» і не обтяжувати себе сильними переживаннями і проблемами. Це покоління оточене такою кількістю інформації, що осягати нове не прагне, тому ці діти вважаються самим неінтелектуальними і некреативну поколінням.

Зате це саме миле, непроблемні і позитивне покоління з усіх існуючих. Вони не бунтують проти існуючої системи світу, добре ставляться до своїх батьків, подовгу залишаються жити з ними. Вони впевнені, що слава, як і великі гроші, досягається просто і прагнуть бути знаменитими, але рідко розуміють, що для цього потрібно багато працювати.

Чому вони такі? Усе пояснюється досить просто: вся історія людства йшла до цього тисячоліттями, і зараз ми маємо те покоління, яке створили ми, наші предки і предки наших предків. У далекі століття до нашої ери і приблизно століття до 18 дітей у сім`ях частенько навіть не вважали за людей. Смертність серед немовлят була величезною, медицина проти найпростіших інфекцій і глобальних епідемій не допомагала. Що ще залишалося робити батькам, як не сприймати смерть своїх дітей, як щось звичне і абсолютно природне?

Крім того, у звичайних сім`ях проживало по десять, а то й більше дітей. Приділяти увагу кожному було марною тратою часу, потрібно було діставати їжу для такої великої родини. Виходило, що поки людина не виростав до віку одруження або хоча б не починав заробляти собі та іншим дітям на хліб, він означав для своїх батьків зайвий рот і клопоти. У ці часи у різних народів від дітей позбувалися, їх муштрували, фізичними покараннями і насильством намагалися привчити до порядку, віддавали на роботу в ранньому віці.

Проте з часом людство дорослішали, причому, в прямому сенсі: збільшувався середній вік націй. Дітей у сім`ях ставало все менше, зате люди навчилися доживати до більш похилого віку. Тепер виживати родині стало простіше, рівень медицини дозволив більшості немовлят залишатися в живих після першого року життя. І цінність дитини в сім`ї зросла. Батьки відтепер могли приділяти більше увагу своєму потомству і краще піклуватися про нього.

Після світових воєн 20 століття цінність людського життя, а особливо життя дитини, багаторазово збільшилася. Світ практично позбувся двох здорових поколінь молодих людей. Закони та конвенції про права дитини, прийняті після цього, підготували грунт для сьогоднішнього покоління. Тепер дитини заборонено карати фізично, його опікають держава і батьки, суворо заборонено наносити дітям шкоду алкоголем, тютюном, аморальною продукцією. Діти з раннього дитинства оточені турботою і розумінням про те, що потрібні своїм батькам, до них шанобливо ставляться вчителі, все суспільство зобов`язане дотримуватися права дитини.

У таких умовах немає чому дивуватися, що діти виростають несамостійними і зацикленими на собі. І завдання виховання повноцінної особистості лягає в чому на плечі батьків.