Що таке прерогатива

Історія виникнення терміну «прерогатива»

Слово «прерогатива» виникло за часів Стародавнього Риму в епоху давньоримського царя Сервія Тулія, в VI столітті до н.е. Цар видав указ, згідно з яким всі повноправні римські громадяни, залежно від забезпеченості і положення в суспільстві, були розділені на якісь майнові класи.

Кожен з цих класів був зобов`язаний при необхідності виставляти певну кількість озброєних вояків, об`єднаних в одиниці, які називалися «центурії». Тому будь-який римський громадянин після досягнення повноліття опинявся приписаним до однієї з центурій свого класу.

Голосування з важливих питань, що зачіпають державні справи, також відбувалося за списками цих центурій. Деяким центуріям, що належать до вищих класів, цар Сервій Туллій дарував право пропонувати нові закони. Такі центурії стали носити почесне звання «прерогатива».

З плином часу це право стало вважатися анахронізмом, а в епоху Імперії було остаточно забуте.

Що згодом став означати термін «прерогатива»

В епоху Середньовіччя під терміном «прерогатива» стали розуміти право, яким був наділений монарх чи інше вища посадова особа в державі. Тільки така особа могло скликати або розпустити парламент, затвердити будь-який законодавчий акт, помилувати засудженого злочинця, оголосити війну або наказати розпочати переговори про мир і т.п. Тобто навіть в тих країнах, де була сильна влада парламенту (наприклад, в Англії), глава держави мав дуже великими правами. Хоча він не завжди користувався ними повною мірою, залежно від обставин.

Тобто в середньовічній Європі під терміном «прерогатива» малося на увазі переважне право носія верховної влади.

Приблизно з середини XIX століття сенс слова «прерогатива» суттєво розширився. Тепер під ним розуміли будь переважне право, незалежно від того, кому і на підставі чого воно належало. Це право могло ставитися як до приватного, так і до юридичної особи, а також до держави або союзу держав. Такий зміст терміну «прерогатива» зберігся аж до наших днів.

Можна сказати, що під терміном «прерогатива» позначають виключне право, яке належить якому-небудь посадовій органу, наприклад парламенту, Державній думі.