Криза трьох років - як його визначити

Як розпізнати криза трьох років

Насправді нічого важкого в цьому немає, просто в одних дітей він проходить більш виражено, а в інших ні і багато в чому це залежить не тільки від характеру і звичок, а й від внутрішнього темпераменту. Пов`язаний цей період зі стрибком росту і становленням особистості, так як саме ближче до трьох дитина остаточно усвідомлює себе не частиною мами, а повністю самостійним. Проблема полягає лише в тому, що куди цю самостійність направити - поки незрозуміло.

На практиці криза трьох років виражається в безпричинному упертості, скандалах, істериках, в ході яких дитина намагається домогтися свого. Проявлятися вони можуть в абсолютно будь-якому місці і іноді просто за нікчемними з точки зору батьків приводів. Хоча суть поведінкового заперечення полягає навіть не в бажанні отримати що або, а скоріше в прагненні розсунути межі дозволеного і демонстрації власної точки зору. Пройти криза може як протягом одного літа, так і розтягнутися на цілий рік.

Не варто очікувати, що поведінка дитини має помінятися акурат після його дня народження. Тимчасові рамки, зазначені в назві цієї кризи, умовні, тому трапитися він може і в 2.5 року і вже після 3.

Як подолати кризу трьох років

Мало не тільки знати, як визначити криза трьох років, але і як його пережити. Іноді батьки вважають, що нестерпно себе почувають лише вони, а дитина лише докладає всіх можливих зусиль до того, щоб вивести їх з себе. Насправді йому не менш важко, тому що найчастіше безглузді вимоги і істерики не те що не приносять полегшення, але й ставлять його в свідомо не вигідне положення. Для кожної дитини доводиться шукати свій ключ. Одним допомагає повне ігнорування скандалів, хоча подібний спосіб поведінки не дуже зручний в громадських місцях, тоді як іншим простіше переключити увагу дитини на щось інше. У кожному разі, творчий підхід до ситуації тільки вітається.

Слід пам`ятати про те, що за наявності вибору багатьох скандалів можна просто уникнути, наприклад, запропонувавши дитині на обід або суп, або гарнір з овочами, а не намагаючись криком переконати його з`їсти і те, і інше.

Чого робити не варто

Відразу можна сказати, що спроба переламати поведінку дитини заборонами і покараннями ні до чого не веде і лише ще більше погіршує становище, загострюючи відносини і роблячи негативний вплив на тендітну дитячу психіку. Це не означає, що потрібно потурати примхам, а й намагатися знайти вихід, вказуючи дитині на те, що його думка нікого не цікавить, теж невірно.