Структура оборотних коштів компанії
Фонди обігу входять в структуру оборотних коштів компанії. Останні представляють із себе грошові кошти, які були авансовані для забезпечення безперебійного процесу виробництва і реалізації продукції. Поряд з фондами обігу до їх числа входять виробничі фонди. Серед них - сировина, напівфабрикати, паливо, засоби праці та ін.
В економічному аналізі використовується поняття структура оборотних коштів. Вона представляє з себе співвідношення між окремими елементами (фондами обігу та виробничими фондами) у відсотках до підсумку. Так, наприклад, в машинобудуванні 2/3 оборотних коштів знаходиться в сфері виробництва і менша частина (1/3) - на сферу обігу.
У числі факторів, які впливають на структуру оборотних фондів, виділяють технічний рівень виробництва, ступінь спеціалізації (або кооперації) виробництва, географічне розміщення підприємства, склад матеріалів і тривалість виробничого циклу. Також значення має умови продажу продукції та система товароруху, організація маркетингово-збутової політики.
Оборотні виробничі фонди відрізняються від фондів обігу тим, що вони в процесі виробництва повністю споживаються і переносять власну вартість на продукт. Фонди обігу безпосередньо не беруть участь в процесі виробництва і утворення вартості, але є її носіями і пов`язані з процесом обігу товарів.
Після завершення виробничого циклу вартість оборотних коштів відшкодовується компанії у складі виручки, яка в подальшому знову використовується для організації процесу виробництва.
Класифікація фондів обігу
У найзагальнішому вигляді розрізняють два види фондів обігу - це готова продукції і гроші, які беруть участь в обороті компанії. Співвідношення між ними складають приблизно 1: 1.
До готової продукції стосовно до фондів обігу відносять тільки ту, яка знаходиться на складах і відповідає технічним умовам, а також яка відвантажується (знаходиться в дорозі). Основна відмінність цієї продукції полягає в тому, що вона ще не була оплачена покупцем.
У числі так званих товарів в дорозі розрізняють три основні групи:
- товари, по які не настав термін оплати;
- товари, по яких прострочена оплата;
- товари на відповідальному зберіганні у покупця.
До грошей в даному випадку відносяться лише ті, які знаходяться в касі та на банківських рахунках, а також знаходяться в незавершених розрахунках з покупцями (дебіторська заборгованість).
Фонди обігу можна класифікувати і за джерелами формування. Розрізняють ті, які здійснюються на власні і позикові кошти.
За особливостями планування розрізняють нормовані і ненормовані фонди обігу.