Чим відрізняється реестродержатель від депозитарію

Основні відмінності реєстроутримувача від депозитарію можна встановити за допомогою вивчення Федерального закону «Про ринок цінних паперів». На перший погляд, зазначені суб`єкти займаються схожою діяльністю, яка пов`язана з наданням професійних послуг власникам акцій, інших цінних паперів. Але при більш детальному розгляді стає зрозуміло, що природа надаваних цими особами послуг є різною, тому слід говорити про їх принциповому функціональному відмінності. Єдиним же схожим моментом є та обставина, що обидва суб`єкти займаються професійною діяльністю, безпосередньо взаємодіють з акціонерами, іншими власниками цінних паперів.

Діяльність депозитарію на ринку цінних паперів

Названий закон визначає депозитарію як суб`єкта, що реалізовуватиме депозитарну діяльність. При цьому під самою депозитарною діяльністю мається на увазі надання послуг, пов`язаних із забезпеченням зберігання сертифікатів цінних паперів. Отже, даний учасник ринку зберігає документи, які є безпосереднім підтвердженням прав акціонерів, інших власників цінних паперів на відповідні активи. Крім того, депозитарій здійснює діяльність з обліку правочинів на вказані цінні папери, переходу відповідних прав при здійсненні певних угод. Таким чином, зазначені особи здійснюють досить широкий спектр видів діяльності, безпосередньо взаємодіють з цінними паперами, їх власниками.

Діяльність реєстроутримувача на ринку цінних паперів

Поняття функціонального призначення і ролі реєстроутримувача на ринку цінних паперів також позначено у наведеному законі. Відповідно до його положень реестродержатель, який також іноді називається реєстратором, здійснює виключно діяльність, пов`язану з веденням реєстру власників цінних паперів. Отже, на відміну від депозитарію, безпосередньо взаємодіє з цінними паперами, що забезпечує їх зберігання, облік, перехід, власник реєстру реалізує суто технічні функції, які передбачають наявність професійних навичок зі складання реєстру, внесення до нього змін. Діяльність даних учасників ринку різна за своєю природою, що й спричиняє відповідну різницю у функціональному призначенні, яка відображена на рівні федерального законодавства.