ЯКІ частини мови не змінюються :: Культура і суспільство

Незмінні частини мови відрізняються від змінюваних тим, що у них немає закінчень. Такі частини мови неможливо змінити, і в тексті вони використовуються в одному і тому ж вигляді. У відповідності зі шкільною програмою, до них відносяться службові частини мови, деепричастия, прислівники, вигуки і звуконаслідувальні слова.

Інструкція

До службових частин мови належать такі слова, до яких неможливо поставити запитання. У цих слів відсутня лексичне значення, адже вони не позначають ні предмет, ні ознака, ні дію. Єдина їхня функція - допоміжна. Вони служать для вираження відносин між предметами, діями або ознаками, а також з`єднання їх між собою у словосполученні і реченні. При синтаксичному розборі пропозиції службові частини мови пропускаються, так як вони не є якимись членами речення.

Службові частини мови це:
- частинки («б», «чи», «лише», «не», «тільки») -
- союзи («а», «але», «і», «щоб», «тому що») -
- прийменники («в», «під», «через»).

Дієприслівник відноситься до самостійних частин мови. До нього можна задати питання «Як?», «Що роблячи?», «Що зробивши?». Дієприслівник є нефінітівной формою дієслова, що означає додаткову дію в основному дії. Деепричастия зберігають вид дієслова, від якого утворені, і один з дієслівних ознак - перехідність. Подібно до дієслова, дієприслівник може бути поворотним і безповоротним, а також мати форму досконалого і недосконалого виду.

Недосконалий вид означає, що додаткова дія ще не закінчено. Деепричастия недосконалого виду утворюється від дієслівної основи в теперішньому часі за допомогою суфікса «а» після шиплячих («дихаючи"), суфікса «я» в інших випадках («люблячи») і «вчи» від дієслова «бути» («будучи») .

Досконалий вигляд означає, що додаткова дія до моменту початку основного дії, вираженої дієсловом-присудком, вже закінчено. Деепричастия недосконалого виду утворюються за допомогою суфіксів «в» («з`ївши»), «воші» («поївши»), «ши» («пришедши») від дієслова-інфінітива або дієслова у формі минулого часу і за допомогою суфікса «вшісь» («наївшись») від зворотних дієслів.

У пропозиції деепричастия є обставиною.

Прислівник - це самостійна частина мови, яка позначає ознаку предмета, дії або якого-небудь іншого ознаки. У пропозиції наріччя може бути віднесено до дієслова, причастя, дієприслівники, іменника, прикметника або іншому прислівнику. Прислівники не мають закінчень і їх неможливо змінити. У пропозиції прислівники найчастіше виконують функцію обставини, але можуть грати роль і присудка. Виділяють наступні групи говірок по позначенню:
- способу дії («Як?», «Яким чином?»), наприклад: «надійно» -
- часу («Коли?», «Як довго?», «До яких пір?»), наприклад: «влітку», «довго» -
- місця («Де?», «Звідки?», «Куди?»), наприклад: «далеко», «додому» -
- причини («Чому?»), наприклад: «зопалу» -
- мети («Навіщо?»), наприклад: «спеціально» -
- міри і ступеня («Скільки?», «Наскільки?», «В якій мірі?», «В якій мірі?»), наприклад: «мало», «багато».

Окремо в російській мові виділені прислівники, які вказують на ознаку дії. Це вказівні («звідти»), невизначені («абияк»), питальні («чому») і негативні («ніколи») прислівники.

Вигуки виконують функцію передачі почуттів та емоцій, не називаючи при цьому ні предмет, ні дію, ні ознака, наприклад, «ах», «ой», «ух», «ого», «бр-р».

Звуконаслідувальні слова створені для вираження звуків живої і неживої природи, наприклад: «ку-ку», «гав», «мяу» і т.д. Вони також не змінюються.