У яких країнах християнська релігія є державною

Християнство належить до числа світових релігій. Це означає, що воно не обмежується рамками якогось одного народу (як, наприклад, японська релігія синто) і поширене серед багатьох націй, що живуть далеко від місця його зародження.

У більшості країн сучасного світу державної релігії немає взагалі: всі релігії (крім заборонених деструктивних культів) рівні перед законом, держава не втручається в їхні справи. Такі держави називаються світськими, або секулярними. Належить до їх числа і Російська Федерація. З цієї точки зору називати Росію «православною країною», а Італію - «католицької» можна тільки з точки зору історично сформованих релігійних традицій.

Але існують і такі країни, в яких офіційний статус тієї чи іншої релігії закріплений законодавчо.

Найперше християнська держава

Нерідко самим першою державою, в якому християнство отримало статус державно релігії, називають Візантію, але це невірно. Міланський едикт імператора Костянтина Великого, який відкрив шлях до становлення Візантії як християнської держави, відноситься до 313 році. Але за 12 років до цієї події - в 301 році - християнство було офіційно визнано у Великій Вірменії.

Даній події сприяла позиція царя Трдата III. Згідно з переказами, цей цар спочатку був налаштований рішуче проти християнської віри. Свого наближеного св. Георгія Просвітителя він посадив у в`язницю за відмову принести жертву богині Анаіт. Згодом цар серйозно захворів. У сні його сестрі з`явився ангел і сказав, що зцілити Трдата може тільки Григорій, а цар повинен стати християнином. Так воно і сталося, і Трдат III після цього випадку почав по всій країні боротьбу з язичництвом.

У сучасній Вірменії зберігається особливий юридичний статус Вірменської Апостольської церкви як національної релігії.

Християнські держави сучасного світу

Християнство існує у вигляді православ`я, католицизму та різних напрямків протестантизму.

Католицизм має статус державної релігії в Аргентині, Домініканській Республіці, Коста-Ріці, Сальвадорі, а також в декількох карликових державах Європи: Монако, Сан-Марино, Ліхтенштейн і, зрозуміло, у Ватикані, де знаходиться резиденція Папи Римського.

Статус православ`я як «панівної релігії» позначений у конституції Греції.

Лютеранство має офіційний статус Данії та Ісландії.

У ряді випадків та чи інша християнська конфесія є державною не для всієї країни в цілому, а для певної її частини. Католицизм має статус офіційної релігії в деяких кантонах Швейцарії, а англіканство - в Англії, але не в інших частинах Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії.

Деякі країни формально є світськими державами, але фактично християнські конфесії має в них особливий статус. Болгарська конституція визначає Православ`я як «традиційну релігію» країни, а конституція Грузії підкреслює «виняткову роль Грузинської православної церкви в історії Грузії».

У Норвегії та Швеції, незважаючи на відділення церкви від держави, король залишається главою церкви, а в Норвегії лютеранські священнослужителі прирівнюються до державних службовців. У Фінляндії жодна релігія державної не є, але існують особливі закони, що регулюють діяльність лютеранської церкви. Аналогічно йде справа і з Православною церквою в цій країні.

У Німеччині церква відділена від держави, але фінансові управління федеральних земель стягують податок на користь релігійних громад. Таким правом користуються римсько-католицькі та старокатолицькі громади, євангельські земельні церкви. Податок стягується на підставі приналежності до якої-небудь релігійній громаді, яку належить реєструвати в паспортному столі.