ЯКІ частини мало будівлю грецького театру

Театральні вистави в Стародавній Греції спочатку служили виконанням релігійного культу. Неподалік від театрів часто перебували кладовища, а в центрі місця для уявлень - вівтар. Пізніше театр став використовуватися як місце для вручення лаврових вінків почесним громадянам, а потім і для цивільних уявлень. До V століття греки використовували пересувні підмостки, які часто руйнувалися прямо під час вистави. Після цього театри стали ґрунтовними архітектурними спорудами.

Інструкція

Першим досвідом побудови грецького театру став афінський театр Діоніса. Як він виглядав, встановити точно неможливо, оскільки будівля неодноразово перебудовувалася, частково руйнувалося і зводилося знову. У Греції театри зазвичай будувалися на схилах пагорбів. Це значно здешевлює вартість їхньої будівлі. У кожному театрі був простір для глядачів у вигляді лавок, розташованих у кілька ярусів півколом (амфітеатр), місце перед орхестрою (скена) і рівний майданчик для акторів.

За театром видно море і острів Егіна. Орхестра виглядала як вільний майданчик, на якій розміщувалися хори. У центрі розміщувався вівтар Діоніса і трон його жерця. Сцени у звичному для сучасної людини вигляді не було. Замість неї глядачі бачили вузьку трибуну на тлі дорийских колон. Якщо в театрі проводилося громадянське святкування, то його не прикрашає а якщо має бути драматична постановка, то за трибуною ставили легку перегородку з дверцятами. На перегородку вішали намальовані декорації, а через двері могли проходити актори. Всі мізансцени були умовними, а декорації досить примітивними.

У римську епоху місце розташування хору змінилося. Тепер він розташовувався на трибуні, а глядачі могли дивитися вистави з майданчика орхестри. Природно, збільшилася і ширина трибуни. Театр став настільки популярним розвагою, що вівтар ліквідували. Щоб поліпшити чутність голосів хору й акторів, стіну ар`єрсцени стали робити більш високою.

У давньогрецьких театрах були завіси. Вчені припускають, що вони представляли собою порожнисті стрижні, легко входили один в іншій. Стрижні кріпилися в спеціальному поглибленні перед авансценою і при необхідності висувалися. Не виключено, що тканинний завісу на стрижнях закривав сцену тільки від глядачів, що сидять в перших рядах.

Для поліпшення акустичних властивостей сцени в багатьох театрах (наприклад, в Арле і Помпеях) мали поглиблення у формі увігнутого рефлектора. Стулки дверей на задній частині сцени розташовували так, щоб голос звучав більш гулко. Під час представлення актори неодноразово поверталися до них, щоб посилити звук. З метою поліпшення акустики греки придумали і ще один «фокус». З-під лавок (у тих театрах, де вони були статичними) видаляли масив, а замість нього стали вази, що служили резонаторами. Причому такі вази вловлювали і робили голосніше тільки головні в музичному супроводі звуки. Це пояснюється особливим складом музики, в якій ноти тетрахорду (4-нотні співзвуччя) гармонійно розташовувалися в порядку їх значення. Акустичні вази використовувалися далеко не скрізь. Фахівці встановили, що найчастіше вони знаходили застосування в театрі Айзані і театрі Сагунт.

Класичними грецькими театрами прийнято вважати:
- театр в Епідавре-
- театр Херонеи (місця для громадян були висічені в скелі) -
- театр в Дельфах (його головна особливість - рухома трибуна) -
- театр в Сіракузах (над лавами верхнього ряду знаходився водоспад).

Крім цього, в Греції існували і криті «Одеон» - малі театри, призначені для камерних постановок.