Які бувають види політичних режимів

Види політичних режимів

Авторитарний і тоталітарний - режими політичної сваволі, при якому, незважаючи на формальне наявність демократичних інститутів, управління здійснюється однією особою, без урахування думки і більшості, особливо, прогресивно мислячого опозиційної меншості.

Для дотримання видимості демократії створюються «кишенькові» партії, під егідою однієї правлячої. Також посилюється військово-поліцейський репресивний державний апарат, при цьому корупція і свавілля проникають в усі структури влади. В результаті формується культ однієї правлячої особистості.

Авторитарно-тоталітарний режим

При такому режимі відсутня ідеологічний плюралізм, викорінюється демократія, скасовуються вибори різних гілок влади, нівелюється незалежна судова система, вводиться цензура в ЗМІ, забороняється діяльність позасистемної опозиції і незалежних недержавних об`єднань і фондів, вводиться жорстка регламентація діяльності громадян, за допомогою соціальної демагогії насаджується репресивна ідеологія. Яскраві приклади такого правління: режими Йосипа Сталіна, Адольфа Гітлера, Муаммар Каддафі, Саддама Хусейна.

Перехідний і надзвичайний режим

Це, як правило, політичні режими короткого періоду, утворені в результаті переворотів, революцій і потрясінь. Управління державою при перехідному політичному режимі здійснюється в кращому разі або колегіальним демократичним шляхом, або пасіонарії - харизматичними особистостями, дотримують демократичні принципи. У гіршому випадку - на чолі правління держави стоїть політик-маріонетка, управляти не явними лідерами, а так званими «сірими кардиналами», які вміють вести підкилимну боротьбу інтриг.

Приклади позитивного управління: у Південній Кореї уряд Лі Син Ман, у Франції - Жоржа Помпіду, у Польщі - Леха Валенси, в Чехії - Вацлава Гавела, в ПАР - Нельсона Мандели, в Грузії - Михайла Саакашвілі.

Приклади негативного управління: в Північній Кореї правління під керівництвом Кім Ір Сена, в СРСР - Михайла Горбачова, в Югославії - Слободана Мілошевича, в Україні - Віктора Ющенка.

Демократичний режим

Це політичний режим, при якому державна влада формується і функціонує на принципі підпорядкування меншості більшості, але з обов`язковим урахуванням думки і вимог меншини. Органи державної влади формуються виборним шляхом.

При демократичних режимах політичні партії здійснюють вільну діяльність, а також в державі відсутня панівна ідеологія, головним принципом є свобода слова та дотримання конституційних прав кожної людини, заохочується політична активність і зрілість громадянського суспільства, який відстоює свої інтереси.

При демократії неприпустима цензура і замах на волевиявлення, права та громадянські свободи особистості. Демократія гарантує національно-релігійну свободу і культурну самостійність.

Гірка правда, чи солодка брехня

Так для чого буває потрібна класифікація політичного режиму? Хоча б для того, щоб зацікавлені особи могли впливати на нього і, якщо необхідно, змінювати на краще, вчасно реагуючи на тривожні «дзвіночки». Історія минулого століття, як і першого десятиліття двадцять першого століття, показала, на жаль, що при слабкому громадянському суспільстві регрес може трапитися в надзвичайно короткі терміни навіть у цілком інтелектуально розвинених країнах.

Зрілість громадянського суспільства полягає в тому, щоб при перших же ознаках векторного крену в бік деспотії встигнути зреагувати вчасно, захистити суспільно значущі інтереси, і не дати окремим особистостям, і управляючим владним структурам в державі, можливість скотитися в пекло диктатури, наприклад.

Завжди, погодьтеся, приємно жити, коли навколо ясність - і у визначенні політичного режиму також.