У чому причина революцій початку 20 століття в росії

Революція 1905-1907 років

У перші кілька років XX століття вкрай загострилася внутрішньополітична обстановка в Російській імперії. Пережитки кріпосницького ладу гальмували розвиток відносин у селі, де зберігалося поміщицьке землеволодіння. У країні практично повністю були відсутні політичні свободи. Наростав криза і в області національних відносин. Стрімкий розвиток капіталізму посилювало експлуатацію робітників, які все частіше заявляли про свої права, влаштовуючи страйки і страйки.

Однією з причин першої російської революції була поразка царської Росії у війні з Японією.

Ліберально налаштовані політичні кола в 1904 році висунули пропозицію про введення в країні конституції, яка обмежила б влада самодержавства. Цар відповів на це категоричною відмовою. Останньою краплею став розстріл царськими військами мирної ходи 9 січня 1905. Демонстранти збиралися подати Миколі II петицію, в якій містилися вимоги здійснити в Росії демократичні зміни. Однак над демонстрантами була вчинена жорстока розправа, яка сколихнула країну і стала однією з причин революційних виступів.

Лютого 1917: буржуазна революція

Революція 1905-1907 років закінчилася провалом і не дозволила класових, економічних і політичних протиріч. Революційний рух пішов на спад, в Росії настав час реакції і політичних репресій. Але проблеми залишалися і вимагали рішення. У 1914 році Росія вступила в імперіалістичну війну, яка показала повну нездатність царського режиму виконувати військові завдання.

До початку 1917 обстановка гранично загострилася. По всій країні припиняли свою роботу підприємства, в результаті чого царська армія відчувала нестачу в озброєнні і продовольстві. Настав колапс транспортної системи, залізниці фактично не справлялися з перевезеннями. Соціал-демократи та інші ліві сили прагнули в цій обстановці використати невдоволення народу, направивши його на боротьбу з самодержавством.

В умовах падіння авторитету царської влади проявилися антивоєнні настрої мас. До цього додалося критичне становище селянства і робітничого класу, які несли на своїх плечах незліченні тяготи війни. Події другої російської революції відбулися дуже стрімко. Вони почалися з ряду страйків і загального політичного страйку, що пройшла під гаслом повалення самодержавства.

Результатом Лютневої революції стало зречення Миколи II від влади. Країна вступила в смугу демократичних перетворень.

Жовтень 1917

Після успіху Лютневої революції в країні фактично настало двовладдя. Органом народної влади стали Поради, а диктатуру буржуазії здійснювало Тимчасовий уряд. Буржуазні кола виступали за продовження імперіалістичної війни і всіляко відкладали рішення настільки актуального для селян земельного питання. Економічне становище Росії продовжувало залишатися критичним. Очікування народних мас не виправдалися.

Створилися об`єктивні передумови для переростання буржуазної революції в пролетарську, яка привела б до влади пролетаріат в союзі з селянством.

На початку липня 1917 відбулися великі хвилювання, учасники яких вимагали зміщення Тимчасового уряду і безумовної передачі всієї влади Радам. За указом уряду виступу народу були придушені силою. У країні почалися арешти більшовиків, була відновлена смертна кара. Фактично двовладдя закінчилося перемогою буржуазного Тимчасового уряду.

Партія більшовиків, що пішла в підпілля, розгорнула активну агітацію і пропаганду, закликаючи маси до повалення контрреволюційного Тимчасового уряду і встановленню влади трудящих. Майбутня соціалістична революція була підготовлена за всіма правилами військового мистецтва. Саме ретельна підготовка збройного повстання дозволила більшовикам порівняно легко взяти владу і змістити Тимчасовий уряд, який до кінця жовтня 1917 року був вже не в силах контролювати ситуацію.