МЕТОДИ історичного пізнання :: Гуманітарні науки

Кожна самостійна наука має свої методи вивчення і пізнання її предмета. Одні з них носять загальний характер, оскільки характерні для будь-якого наукового знання. Інші методи властиві тільки даній конкретній науці. Історична наука також має свою методологію, яка відрізняється різноманітністю.

Методи історичного пізнання дозволяють проникнути в таємниці минулого

Основні методи історичного пізнання

Одним з основоположних методів вивчення історії вважається порівняльний метод. Він припускає якісне і кількісне зіставлення історичних явищ в часі і просторі. Всі події в історії мають початок, тривалість і закінчення, вони також найчастіше прив`язані до певного місця.

Порівняльний підхід дозволяє внести впорядкованість в низку об`єктів історичного дослідження. До нього впритул примикає типологічний метод дослідження, що дозволяє класифікувати факти і явища соціальної дійсності, розподіляючи їх за цілком певними категоріями.

Діалектична логіка вчить розглядати всі події історії з системної точки зору. Системний метод пізнання допомагає розкрити глибинні внутрішні механізми виникнення, становлення і згасання явищ. Всі історичні події при цьому постають перед дослідником під взаємозалежної формі, витікаючи одне з іншого.

Існує також ретроспективний метод пізнання явищ в історії. З його допомогою можна проникати далеко в минуле, послідовно виявляючи причини подій, їх роль у загальному історичному процесі. Розкриття причинно-наслідкового зв`язку - одна з основних функцій даного методу пізнання.

Особливості конкретно-історичного дослідження

Методи історичного пізнання знаходять своє застосування і вираження в конкретно-історичному дослідженні. Воно найчастіше проводиться за допомогою підготовки, написання і видання монографії. Робота в рамках монографічного дослідження припускає наявність декількох етапів. Приступаючи до вишукувань, історик спочатку визначає методологічну основу, тобто підбирає методи вивчення цікавить його галузі знання.

Далі слід вибір об`єкта історичного дослідження і його предметної області. На даному етапі історик опрацьовує первинний план побудови тексту монографії, визначає кількість розділів і глав, вибудовує логічну послідовність викладу. У міру визначення структури монографії може відбуватися уточнення об`єкта і предмета дослідження.

Черговий етап полягає в проведенні бібліографічного дослідження з обраного об`єкта аналізу. Тут уточнюються тимчасові рамки і територія, яку охоплюють історичні події. Дослідник поетапно збирає первинну інформацію про джерела даних і про своїх попередників, які так чи інакше стосувалися цікавить його тематики.

Основна робота в рамках монографічного методу полягає в написанні тексту історичного дослідження. Цей етап зазвичай займає найбільше часу і вимагає граничної концентрації на предмет, що підлягає вивченню та осмисленню. Аналітична частина монографії завершується укладенням та висновками, які несуть в собі нове знання про розглянутої епохи або конкретно-історичній події.