Теорія літератури про жанрах
Теорія літератури оперує трьома основними поняттями: рід, вид і жанр. Загальноприйнятого трактування цих понять до теперішнього часу немає. Одні грунтуються на етимологічному значенні слів і називають жанрами пологи. Інші дотримуються більш вжиткового поділу. В цьому випадку під родом розуміється спосіб зображення (ліричний, драматичний або епічний) - під виглядом - та чи інша певна форма ліричної, драматичної або епічної поезії (наприклад, ода, комедія, роман) - а під жанром - різновиди існуючих видів поезії ( наприклад, сатирична поема чи історичний роман).
Жанр, як і інші елементи художньої форми, є одним з основних засобів розкриття змісту. Порівнюючи два жанри поеми, героїчну і сатиричну, можна помітити, що в першій на перший план виходить зображення важливого в житті народу події, в процесі вчинення якого проявляються доблесть і сила представників цього народу. Прикладом героїчної поеми є «Слово о полку Ігоревім». У сатиричній поемі, навпаки, зображується яке-небудь низьке подія, яка піддається осміянню. До сатиричним поем відноситься «Тамбовський скарбник» М.Ю. Лермонтова. Проте в обох випадках жанр літературного твору визначається характером зображуваного.
Різні типології літературних жанрів
Першим зробив спробу систематизувати літературні жанри ще Аристотель у своїй «Поетиці». Сьогодні прийняті різні типології жанрів, засновані на різних критеріях.
Форма
У цьому випадку виділяються наступні літературні жанри: новела, оповідання, повість, роман, нарис, есе, ода, поема, п`єса, скетч.
Тематика
Жанри різняться за тематичним особливостям. Наприклад, роман може бути науково-фантастичним, готичним, історичним, шахрайським, психологічним. Та, «Петро I» А. Н. Толстого є історичним романом, його ж «Аеліта» - фантастичним романом, а «Герой нашого часу» М. Ю. Лермонтова - соціально-психологічним.
Оцінка
Літературні жанри також діляться за особливостями ідейно-емоційної оцінки. Наприклад, ранні оповідання А. П. Чехова - гумористичні, а Ю. П. Казакова - ліричні.
Сучасні літературні жанри не є елементом будь-якої системи або типології. Вони націлені на нові художні пошуки і часто свідомо йдуть від жанрової визначеності.