Казка про білого бичка
- Розповісти тобі казку про білого бичка?
- Розкажи!
- Ти - розкажи, я - розкажи. Розповісти тобі казку про білого бичка?
- Ну, давай розповідай!
- Ти - ну, давай розповідай, я - ну, давай розповідай. Розповісти тобі казку про білого бичка?
- Досить!
- Ти досить, я - досить. Розповісти ...?
- ...
- Ти мовчиш, я мовчу. Розповісти тобі казку про білого бичка?
Значення фразеологічного обороту
Така надокучлива потешка досить широко відома серед російськомовного населення. Батьки перш розважали нею дітей, а от тим, хто чув питання про бичка вперше, було, мабуть, не так вже й весело. Адже дозвільні жартівники могли довго дратувати співрозмовника, повторюючи «казку», немов зіпсована платівка. Особливо цінувалася історія в компанії, коли людина, що потрапила в пастку казочки, являв оточуючим особа, воістину наповнене муками творчості, намагаючись підібрати досить дотепний і гідну відповідь на настільки безглуздо повторюваний питання.
Тільки ситуація виглядала від цього ще більш комічною, адже після чергового повторення «ти - ..., я - ...», веселун міг зробити задумане обличчя, ніби намагаючись щось пригадати, а потім видати з непідробним захватом фразу: «А не розповісти тобі казку про білого бичка ?! »І немає практично ніякої можливості вийти з під« обстрілу », що не відчувши себе при цьому обдуреним,
адже вже буквально після другої фрази зрозуміло, що над тобою відверто жартують ...
І перетворилася казка про білого бичка в загальне вираз, що характеризує постійне, набридливе, часом вже зовсім невеселе повторення подій, дій, обіцянок, які змушують людину відчувати себе одночасно ображеним і безпорадним. Ображеним - так як співрозмовник, швидше за все, відверто знущається, а безпорадність народжується від того, що, навіть розуміючи, що все що відбувається - відверта насмішка, немає ніякої можливості її закінчити.
А вам ніколи не доводилося слухати історію про бичка?