Основні проблеми сільського господарства в росії

Сільське господарство Росії є одним з найбільших у світі. Ця галузь російського агропромислового комплексу займає серед країн 1-е місце з виробництва соняшнику та цукрових буряків, 4-е - по зерну, 5-е - по м`ясу, 6-е - по молоку, 7-е - по вирощуванню овочів. У 2013 році обсяг виробництва в російському сільському господарстві дорівнював 120 млрд доларів. Основними регіонами, на частку яких припадає 60% загальноросійського виробництва, є Приволзький, Центральний та Південний федеральні округи.

Але, навіть займаючи місця в першій десятці світових сільгоспвиробників, Росія за оцінками експертів відстає від передових країн, як мінімум, на 40 років. Через відсталості втрати врожаю сягають 30%, тільки 2% усіх сільгоспугідь обробляються по землесберегающім технологіям, питомі витрати електроенергії в кілька разів вище, ніж у Європі та США.

На думку все тих же провідних світових експертів, в російському сільському господарстві існує цілий ряд проблем, які для подолання відсталості слід вирішувати.

Економічні проблеми

Фінансування та високі процентні ставки на кредит. Рівень державного фінансування російського сільськогосподарського сектора економіки в рази нижче середньоєвропейських показників. Але навіть ті кошти, які встановлені лімітами за правилами СОТ не доходять до сумлінних російських аграріїв і використовуються неефективно. Банки в свою чергу не готові знижувати відсотки по кредитах, тому що не впевнені в їх поверненні, оскільки в галузі сільського господарства ще не закінчився переділ власності, процвітають прямі захвати, поглинання і навмисні банкрутства.

Високі ціни на пальне, високий ступінь зношеності і дефіцит парку сільгоспмашин. Непомірно високі ціни на паливно-мастильні матеріали унеможливлюють організацію високорентабельного сільгоспвиробництва. Переклад техніки, наприклад на газ, також вимагає значних витрат і не має сенсу через те, що сам парк сільгоспмашин в більшості своїй виробив свій ресурс. Високий ступінь зношеності сільськогосподарської техніки привела до її дефіциту. Низька продуктивність ще працюючих машин не дозволяє російським аграріям повноцінно конкурувати із західними фермерами. Дану проблему можна вирішити тільки після вирішення питань пов`язаних з фінансування, але тоді гостро постає проблема високих митних зборів на ввезення сільськогосподарської техніки.

Соціальні проблеми і клімат

Людський фактор і соціальні проблеми. Часто трапляється так, що в одному кліматичному поясі та регіоні одні господарства процвітають, інші ж, навпаки, знаходяться на межі банкрутства. Ця проблема стосується області знань і компетентності управління, далеко не всі керівники прагнуть до ефективності і мають для цього потрібні знання. Соціальні проблеми жителів сіл також вирішуються не скрізь. Деякі великі агрохолдинги не зацікавлені в поліпшенні соціальних умов і процвітанні села, діючи, як справжні «акули капіталізму», вони вкладають все тільки у виробництво. Держава ж виділяє кошти лише на найнеобхідніші невідкладні потреби, з яких неможливо викроїти хоч щось на будівництво житла та поліпшення життя.

Клімат. На території Росії тільки 30% земель перебувають у смузі щодо сприятливого та передбачуваного клімату при якому можливе ведення практично безризикового сільського господарства. Навіть північні країни Західної Європи мають більш стабільні та сприятливі кліматичні умови. У зв`язку з цим внутрішній ринок Росії не захищений від поставок сільгосппродукції за демпінговими цінами що погано позначається на вітчизняному сільському господарстві.