ЯК освоювали цілину в радянський час :: Культура і суспільство

Після закінчення війни з фашистами Радянський Союз гостро потребував продовольстві. Протягом декількох років сільське господарство країни за своїми показниками дуже сильно відставало від інших галузей економіки. У цих умовах партія намітила шляхи для різкого зростання виробництва зерна. Одним з рішень стало освоєння цілини.

Інструкція

На початку 50-х років минулого століття радянське керівництво прийняло рішення освоїти цілинні і залежні землі. Передбачалося ввести в господарський оборот величезні території Поволжя, Уралу, Сибіру, Далекого Сходу та Казахстану. Метою заходів було суттєве зростання виробництва зерна, здатний задовольнити потреби населення в продуктах харчування. Посилене освоєння незайманих раніше земель тривало з 1955 по 1965 роки.

На розробку детальних планів та підготовку необхідної інфраструктури часу не було. Фактично освоєння цілини почалося стихійно, без проведення підготовчих робіт. Першим етапом масштабних перетворень в сільському господарстві стало створення радгоспів в тих районах, де намічалося розорювати землю. Дороги, сховища для зерна, бази для ремонту техніки та житло для працівників будували вже по ходу освоєння нових територій.

Складності носили не тільки організаційний, але й природний характер. Доводилося враховувати кліматичні умови в цілинних регіонах. У степах часто виникали суховії і піщані бурі. Земля не була пристосована для вирощування традиційних зернових культур. Вимагалося розробити і впровадити особливі щадні методи обробки грунту і підготувати насіннєвий матеріал.

Освоєння цілини проводилося часто в авральному режимі, на межі можливостей людини і техніки. На перших етапах нерідкими були плутанина і самі різні неузгодженості. Не вистачало матеріалів, виходила з ладу техніка, побут трудівників був невлаштованих. Але організаційні проблеми не могли перешкодити виконанню планів, намічених керівниками держави.

Проект з освоєння цілини був настільки масштабним, що за кілька років поглинув не менше однієї п`ятої частини всіх ресурсів, вкладених у сільське господарство по всій країні. Керівництво СРСР направляло на цілину найкращу техніку і найбільш підготовлених механізаторів. Під час літніх канікул тут трудилися мобілізовані на роботу студентські групи. Дуже часто роботи на перелогових землях велися на шкоду сільському господарству інших регіонів Радянського Союзу.

Концентрація ресурсів дозволила новим орним землям забезпечувати дуже високі врожаї. Через кілька років після початку освоєння цих територій цілина стала давати майже половину всього хліба, производившегося Країною Рад. Однак в результатах не було стабільності: в окремі посушливі роки цілинникам ледь вдавалося наповнити посівної фонд на майбутній сезон. В цілому ж освоєння цілини стало значним етапом у розвитку радянського народного господарства. Ця масштабна трудова епопея знайшла відображення і в творах мистецтва, де оспівувалися подвиги трудівників села.