Про що "казка про золотого півника"

«Казка про золотого півника»: сюжет і головні персонажі

Сюжет «Казки про золотого півника» розвинений навколо головного персонажа - царя Дадона. На старість років йому захотілося спокою і він отримав в дар від астролога золотого півника, який завжди вчасно попереджав про напади ворога. Взамін за такий чудовий подарунок цар пообіцяв мудреця все, чого б той не попросив.

В основу сюжету «Казки про золотого півника» була покладена новела відомого американського письменника Вашингтона Ірвінга «Легенда про арабською звіздар».

Золотий півник надав хорошу службу. Сусіди боялися нападати на царські володіння. Але одного разу він стрепенувся і направив військо на чолі зі старшим сином царя на схід. Через вісім днів від цього війська не було вести, і слідом пішло військо молодшого сина. А ще через вісім днів Дадон під крики золотого півника сам рушив зі своїм військом за синами. В горах він знайшов шатро красивою Шамаханська цариця і вбитих синів, встромив мечі один в одного.

Цар вирішив одружитися на Шамаханська цариця, і ось тут об`явився мудрець, який забажав забрати її собі. Цар відмовив йому і вдарив насмерть жезлом по лобі. Тоді золотий півник клюнув Дадона в тім`ячко, і цар впав замертво. Такий короткий зміст казки Пушкіна.

«Казка про золотого півника»: прихований сенс

«Казка про золотого півника» чудово висвітлює всі людські пороки. Вона вчить читача не хотіти дуже багато чого і говорить про те, що за все рано чи пізно потрібно розплачуватися. Не обійшлося і без фатальної жінки. Шамаханська цариця - яскравий приклад, що пояснює середньовічний гендерний геноцид. Одна безтурботна жінка спричинила за собою велику кількість смертей.

Цей твір можна порівняти з народними переказами, іронічними казками і анекдотами на тему небезпеки жіночих чар і краси, яка страшніше будь-якого іншого ворога.

Про золотого півника можна сказати тільки одне: він був не стільки передвісником, скільки посередником біди. Мудрець, котрий надав «ведмежу послугу» цареві, переконався в тому, що від добра добра ні шукають. Найголовніше ж, чого так і не навчився за своє довге життя цар Дадон - правильно розставляти пріоритети, за що він і постраждав.

Людські вчинки, як і людське життя, вельми неоднозначні і непослідовні. Якби Едвард Мерфі був живий, то він би напевно сказав, що справа в тому, що недосконала система завжди дає збій. А це тягне за собою катастрофічні наслідки.