ЯК Пушкін писав казки

Знайомлячись з казками А.С. Пушкіна, читач потрапляє в захоплюючий і чарівний світ. У цих чудових творах відбилася любов автора до росіян народними переказами, оповідями, пісням, до історії свого народу. Над казковими сюжетами Пушкін працював значну частину свого життя.

Дослідники виявили кілька джерел, з яких Пушкін черпав натхнення і підшукував сюжети для своїх казок. Відомо, що письменник багато часу проводив, збираючи історичні відомості і працюючи в архівах. Ці матеріали відбивали не тільки життя діячів вітчизняної історії, царів і полководців, а й містили цінні відомості про побут простого російського народу. Багато деталей, знайдені Пушкіним в історичних описах, знайшли відображення в казкових сюжетах.

Під час життя в селі Михайлівському Пушкін не раз брав участь у народних гуляннях, проводив час на ярмарках, змішуючись з натовпом простих людей. Тут він міг послухати народні пісні і казкові історії, які передавали слухачам жебраки сліпці. Влучне слівце, яскраві образи і точні порівняння западали в душу письменника, стаючи основою для майбутніх творів.

У дитячі та юнацькі роки Пушкін був дуже прив`язаний до своєї няні - Орина Родіонівна. Будучи простою кріпак селянкою, няня часто розповідала Олександру казки, яких знала багато. Вечори, проведені за прослуховуванням народних казок у виконанні Орина Родіонівна, Пушкін вважав найбільшою нагородою. «Що за чудо ці казки! Кожна є поема! »- Писав він згодом. У більш зрілому віці письменник також часто просив няню переказати йому окремі казкові історії.

Знамениті казки, пройняті російським народним духом, Пушкін складав протягом майже усього свого творчого життя, аж до 1834 року. Літературознавці вважають за краще ділити ці твори на дві групи. Ранні казки були написані автором до 1825 року. Пізні, з яких читачі якраз і дізналися про попа та його працівника Балду, про царя Салтана, про рибака і рибку, про золотого півника, відносяться до більш зрілого періоду творчості Пушкіна.

Дослідники і критики сходяться на думці, що ранні казкові поеми Пушкіна не відображають справжньої народності творчості письменника, властивої зрілого періоду його літературної діяльності. Тут важко відшукати ознаки вираження прагнень і інтересів народу. Працюючи над першими казками, автор лише прагнув свідомо засвоїти і якісно переробити окремі прийоми усної творчості російського народу.

Але і на ранньому періоді твору казок Пушкін прагнув по можливості використовувати деякі елементи народних оповідей, характерні мовні звороти, казкові мотиви, імена персонажів. Точно таким же способом на початку XIX століття створювали свої казкові поеми та інші російські майстри слова.

Після 1825 Пушкін поступово переходить до реалізму в своїй творчості. Він прагне ближче підійти до народу, усвідомити його ідеали, мрії і вікові сподівання. Крок за кроком він відпрацьовував сюжетні лінії своїх майбутніх казок, по кілька разів виправляючи компоновку текстів і безжально замінюючи одні образи на інші. При цьому письменник прагнув стосуватися злободенних соціальних тем, не забуваючи про моральні ідеали простого народу. Результатом такого поглиблення в народну творчість стали кілька казок Пушкіна, що увійшли до «золотого фонду» російської та світової літератури.